Адріан
Пошехонський, Ярославський сщмч., ігумен
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Святий преподобномученик Адріан Пошехонський був учнем преподобного Корнилія Комельського. Спершу подвизався у Вологодському Комельському монастирі, де проявив себе як вправний іконописець.
13 вересня 1540 року, за благословенням ігумена, він разом зі своїм учнем і старцем Леонідом вирушив у пустельні місця для безмовного життя. На березі річки Вотхи Господь знаменував місце майбутньої обителі дивним колокольним звоном. Там преподобний Адріан заснував монастир на честь Успіння Пресвятої Богородиці й став його ігуменом.
У монастирі він запровадив суворий устав, що забороняв доступ жінкам, і сам залишався прикладом строгого подвижництва для братії.
Мученицька кончина
5 березня 1550 року на обитель напали розбійники. Після жорстоких тортур преподобного Адріана задушили й тіло його кинули в лісі. Благочестивий священник Ісидор таємно поховав святого, а на місці поховання посадив рябину, біля якої звершувалися численні зцілення.
Обретення мощей
19 листопада 1626 року були знайдені нетлінні мощі преподобномученика Адріана й покладені в монастирському храмі. 17 грудня того ж року, за патріарха Філарета, їх урочисто перенесли до заснованої ним обителі. Від мощей святого звершувалося багато чудес і зцілень.
Духовне значення
Преподобномученик Адріан Пошехонський став прикладом:
- суворого чернечого життя,
- вірності Христу до смерті,
- терпіння й смирення перед мучителями.
Його подвиг нагадує, що справжнє багатство — це «животи наші у Всемилостивого Спаса на небесах», як він сам сказав перед смертю.
Адриан Пошехонский, Ярославский сщмч., игумен: Священномученик Адриан Пошехонский, Ярославский
Адриан Пошехонский
Был учеником преподобного Корнилия Комельского, вначале подвизался в Вологодском Комельском монастыре и был искусным иконописцем. По благословению игумена 13 сентября 1540 г., взяв икону Успения Пресвятой Богородицы, преподобный Адриан вместе со своим учеником, ведомый таинственным старцем, ушел в безлюдные места для безмолвия. Придя в Пошехонский лес, на берег реки Вотхи, неизвестный старец указал им место для пустынножительства и стал невидим. Господь отметил это место, как место будущей славной обители колокольным звоном. Спустя некоторое время после уединенных иноческих подвигов святой основал обитель в честь Успения Пресвятой Богородицы, в которой стал игуменом. В монастыре был введен строгий устав, запрещавший доступ в обитель женского пола. Преподобный Адриан, будучи игуменом, продолжал проводить строгую подвижническую жизнь и был во всем примером для братии.
Много скорбей пришлось претерпеть преподобному от окрестных поселян, которые по внушению диавола задумали разорить монастырь. В 1550 г., 5 марта, преподобный Адриан после жестоких пыток был злодейски задушен разбойниками, напавшими на обитель. Тело святого было брошено в лесу. Один благочестивый священник Исидор, взяв святое тело, тайно похоронил его, а на месте погребения посадил рябину, у которой совершилось много исцелений. 19 ноября 1625 г. были обретены святые мощи преподобного Адриана и положены в монастырском храме. У мощей святого совершилось много чудес и исцелений.