Олександр
Константинопольський патріарх
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Житія святителів Олександра, Іоанна і Павла, патріархів Константинопольських Святителі Олександр, Іоанн і Павло, патріархи Константинопольські жили в різний час, але їм довелося зіткнутися з діями єретиків, які спотворювали вчення Церкви. Святий Олександр (325–340) був хорепископом (вікарієм) за першого патріарха Константинопольського, святителя Митрофана (315–325), і через старості заміняв його на Першому Вселенському Соборі в Нікеї проти аріан (325). Перед смертю святитель Митрофан заповідав обрати на Константинопольський престол свого вікарія.
На той час найсвятішому патріарху Олександру доводилося боротися з аріанами та язичниками. Якось у суперечці з язичницьким філософом святитель сказав йому: "Іменем Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!", і язичник раптово став німим. Коли ж він висловив знаками визнання в омані та переконання у правоті християнського вчення, то мова повернулася до нього і він увірував у Христа з багатьма іншими філософами-язичниками.
За молитвою святителя Олександра було покарано єретика Арія. Він удавано погодився вступити у спілкування з православними та імператор, святий Костянтин Великий, призначив день прийняття Арія. Всю ніч молився святитель Олександр, просячи Господа не допустити, щоб єретик вступив у спілкування з Церквою.
Вранці, коли Арій урочисто йшов у церкву, оточений царськими радниками та зброєносці, на Костянтиновій площі він був уражений хворобою – черево його розірвалося і нутрощі випали. Святіший патріарх Олександр, багато попрацювавши, помер 98 років у 340 році.
Іоанн Постник, Царгородський
Святителі Олександр, Іоанн і Павло, Патріархи Константинопольські, жили в різний час, але всім їм довелося зіткнутися з діями єретиків, які спотворювали вчення Церкви.
Святий Олександр (325–340) був хорєпископом (вікарієм) при першому Патріархові Константинопольському, святителі Митрофані (315–325), і через старість заміщав його на Першому Вселенському Соборі в Нікеї проти аріан (325). Перед смертю святитель Митрофан заповідав обрати на Константинопольський престол свого вікарія. У той час Святішому Патріархові Олександру доводилося боротися з аріанами й язичниками. Одного разу в суперечці з язичницьким філософом святитель сказав йому: «Іменем Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!» — і язичник раптово став німим. Коли ж він знаками висловив визнання у заблудженні й переконання в правоті християнського вчення, то мова повернулася до нього, і він увірував у Христа разом із багатьма іншими філософами-язичниками. За молитвою святителя Олександра був покараний єретик Арій. Він удавано погодився вступити в спілкування з православними, і імператор, святий Костянтин Великий, призначив день прийняття Арія. Усю ніч молився святитель Олександр, просячи Господа не допустити, щоб єретик увійшов у спілкування з Церквою. Вранці, коли Арій урочисто йшов до церкви, оточений царськими радниками й зброєносцями, на Константиновій площі він був уражений хворобою — його черево розірвалося й нутрощі випали.
Святіший Патріарх Олександр, багато потрудившись, спочив у 98 років у 340 році. Про нього згодом згадував у похвальному слові до жителів Константинополя святитель Григорій Богослов (Назіанзін) (пам’ять 25 січня).
Святитель Іоанн Постник (582–595) особливо згадується Церквою 2 вересня (відомості про нього поміщені під цим числом).
Святитель Павло, родом кіпріот, був поставлений Патріархом Константинопольським (780–784) за імператора-іконоборця Льва IV Хазара (775–780). Він був доброчесним і благочестивим, але боязким чоловіком. Бачачи муки, які переносили православні за святі ікони, святитель приховував своє Православ’я й спілкувався з іконоборцями. Після смерті імператора Льва він хотів відновити іконопочитання, але не зміг цього здійснити, бо іконоборці вже сильно утвердилися. Святитель зрозумів, що він не в силі управляти паствою, залишив патріарший престол і таємно пішов у монастир святого Флора, де прийняв схиму. Він приніс покаяння у своєму мовчанні й спілкуванні з іконоборцями та висловився за необхідність скликання VII Вселенського Собору для засудження іконоборчої єресі. На патріарший престол, за його порадою, був обраний святитель Тарасій (784–806), який тоді був першим царським радником. Спочив святитель-схимник у 784 році.