Олександра

Згідно з житієм, свята мучениця Олександра, дружина імператора Діоклетіана, була таємною християнкою. Побачивши стійкість святого Георгія під час його мучень, вона вирішила відкрито сповідувати свою віру. Олександра підійшла до святого Георгія й, упавши до його ніг, оголосила про свою християнську віру. Діоклетіан, розгніваний цим, засудив її на смерть. Свята Олександра мужньо прийняла вирок і, звертаючи молитвенно свій погляд до неба, пішла на страту. По дорозі, втомившись, вона попросила воїнів дозволити їй відпочити й, притулившись до стіни, тихо спочила 4 травня 303 року. Її пам’ять святкується 6 травня.

За історичними джерелами, дружиною Діоклетіана була Приска, яка також сповідувала християнство. У 303 році, під час гонінь, вона була змушена зректися віри. Після зречення Діоклетіана Приска та її дочка Валерія зазнали переслідувань і були страчені у 315 році. Існує ймовірність, що Приска могла отримати ім’я Олександра після хрещення, однак це не підтверджується давніми житіями.

В іншому житії згадується, що після зречення Діоклетіана влада перейшла до Максіміана Галерія, язичника, який був чоловіком святої Валерії, дочки святої Олександри. Валерія, вихована в християнському благочесті, була заслана до Сирії. Після смерті Максиміна мати й дочка прибули до Нікомидії, де сподівалися на милість імператора Ліцинія. Але Ліциній, попри підписаний Міланський едикт, залишався ворогом християнства. Він наказав стратити святу Олександру та Валерію, а їхні тіла були кинуті в море.