Анастасія

Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця († бл. 304) постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284–305). Народилася в Римі, у сім’ї сенатора Претекстата. Батько був язичником, матір Фавста — таємною християнкою, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону († бл. 304 р.; пам’ять 22 грудня).

Хрисогон навчав Анастасію Священному Писанню та виконанню Закону Божого. Після закінчення навчання про Анастасію говорили як про мудру і прекрасну діву. Після смерті матері, не зважаючи на бажання доньки, батько видав її заміж за язичника Помплія.

Щоб не порушити обітницю дівоцтва й уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і зберігала чистоту. У в’язницях Рима на той час перебувало багато ув’язнених християн. У вбогому одязі свята таємно відвідувала в’язнів — умивала і годувала хворих, які не могли рухатися, перев’язувала рани, втішала всіх, хто потребував цього.

Її вчитель і наставник два роки томився в ув’язненні. Зустрічаючись із ним, вона наснажувалася його довготерпінням і відданістю Спасителю. Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про це, жорстоко побив її, замкнув в окремій кімнаті і біля дверей поставив варту.

Свята сумувала, що втратила можливість допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатим спадком, постійно катував дружину. Свята писала своєму вчителю: «Чоловік мій... томить мене як противницю його язичницької віри в такому тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою».

У листі у відповідь святий Хрисогон утішав мученицю: «Світлу завжди передує темрява, і після хвороби часто повертається здоров’я, і після смерті обіцяно нам життя». І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя.

Дорогою до Персії він потонув під час раптової бурі. Тепер свята знову могла відвідувати християн, що томилися у в’язницях; отриманий спадок вона вживала на одяг, їжу та ліки для хворих. Святого Хрисогона відправили в Аквілею (місто у Верхній Італії) на суд до імператора Діоклетіана — Анастасія пішла за своїм учителем.

Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини за Божественним одкровенням було приховане пресвітером Зоїлом. Через 30 днів після смерті святий Хрисогон з’явився Зоїлу і передбачив близьку кончину трьох юних християнок, які жили неподалік, — Агапії, Хіонії та Ірини († 304; пам’ять 16 квітня). І наказав послати до них святу Анастасію.

Таке видіння було і в святої Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощей святого Хрисогона, потім у духовній бесіді зміцнила мужність трьох дів перед майбутніми катуваннями. Після кончини мучениць вона сама поховала їхні тіла.

Свята Анастасія почала мандрувати, щоб усюди, де тільки можна, служити християнам, ув’язненим у в’язницях. Так вона отримала дар лікування. Працями і словами втіхи свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, піклуванням про тіла й душі стражденних визволяла їх від кайданів відчаю, страху та безпорадності, тому її й назвали Узорішительницею.

У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих трудах. Стало відомо, що Анастасія — християнка, її взяли під варту і відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, Діоклетіан дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки переплавила на гроші і годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним.

Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або віддав на жорстоку страту. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами і знаряддями катувань, покладеними з двох боків біля неї. Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя катувань: «Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і приємнішою для жаданого Нареченого мого — Христа...» Перш ніж піддати святу Анастасію катуванням, Ульпіан вирішив осквернити її.

Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснув йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на волі і разом із Феодотією продовжувала служити в’язням. Невдовзі свята Феодотія і троє її синів були віддані на мученицьку смерть анфіпатом (начальником області) Никитієм у їхньому рідному місті Нікеї († бл. 304; пам’ять 29 липня і 22 грудня).

Святу Анастасію вдруге ув’язнили і 60 днів катували голодом. Щоночі мучениці з’являлася свята Феодотія, підбадьорювала і зміцнювала в терпінні. Бачачи, що голод не заподіяв святій шкоди, ігемон Іллірії наказав утопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християнин Євтихіан († бл. 304; пам’ять 22 грудня).

Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно почало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка керувала вітрилами і спрямовувала корабель до берега. 120 осіб, вражені чудом, увірували в Христа — святі Анастасія і Євтихіан охрестили їх.

Дізнавшись про те, що сталося, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розіп’яли над багаттям між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг свята Анастасія Узорішительниця.

Тіло святої залишилося неушкодженим — поховала його благочестива християнка Аполлінарія. Після закінчення гонінь вона побудувала над гробом святої великомучениці Анастасії церкву. Чесна глава і стопа святої Анастасії зберігаються в монастирі її імені, розташованому в північній частині Греції, неподалік від міста Салоніки.