Андронік

Блаженний Андронік, уродженець Ростова, розпочав духовне життя під керівництвом великого Сергія Радонезького. Він був поборником духовного життя, тому святитель Олексій обрав його настоятелем нової обителі, яку бажав з Божою поміччю звести на честь Нерукотворного образу Спасителя, щоб виконати обітницю в пам’ять про порятунок від великої бурі на морі, коли він повертався з Царгорода. Місце було обрано на річці Яузі, те саме, де князь Всеволод Юрійович зустрів полчища Батия кровопролитним боєм. Преподобний Сергій приходив сюди молитися за нову обитель. 

У 1361 році будівництво було завершено, і преподобний Андронік приступив до покладених на нього обов’язків. Ігумен подавав приклад братії суворим постництвом, лагідністю та глибоким смиренням, і ці якості приваблювали в обитель безліч людей, які приходили сюди навчатися Закону Божого і приймали тут чернецтво. З благословення святителя Олексія в обителі було влаштовано гуртожительний статут.

Преподобний Сергій не забував відвідувати свого учня і надихати на подвиги. У 1365 році великий подвижник прийшов вклонитися образу Спаса перед відправленням у далеку путь — до Нижнього Новгорода, до князя Бориса, — і потім довго бесідував з Андроніком. На місці їхнього прощання поставили каплицю. Святитель Олексій і великий князь Димитрій також зупинялися в обителі Андроніка молитися перед іконою Спасителя перед походом князя на Орду (1381). 

Духовне життя квітло в Андрониковій обителі під наглядом пильного настоятеля. «Святий Андронік, — писав преподобний Йосип Волоколамський, — сяяв великими чеснотами. З ним жили учні його Сава і Олександр, чудні, славетні іконописці, Даниїл і учень його Андрій, та багато інших. Іконописці відзначалися таким подвижництвом, такою ревністю до посту й чернечого життя, що сподобилися Божественної благодаті; розум і думки їхні звернені були до Божественного світла, а чуттєве око з любов’ю споглядало на написані лики Христа, Пречистої Богоматері та всіх святих».

Блаженний Андрій Рубльов у 1405 р. розписував стіни придворного Благовіщенського храму і писав ікони; у 1408 р. він разом із Даниїлом прикрашав соборний храм у Володимирі. Потім прикрасили вони стінописом Спаський храм в Андрониковій обителі. Останні їхні труди були присвячені, на прохання Никона, пам’яті Сергія. «Преподобний, — говорить літопис, — поспішно збирає живописців, мужів відмінних, досконалих у чеснотах, Даниїла, співпосника його Андрія та їхніх помічників. За допомогою Божою вони ревно взялися до справи і вельми прикрасили храми різними чудними зображеннями, вражаючи й донині плодами своїх трудів».

Преподобний Андронік, доживши до глибокої старості, передав управління обителлю своєму учневі Саві, а сам, за прикладом наставника Сергія, у глибокій безмовності став готуватися до переходу в інше життя. Скончався великий подвижник у 1395 році (за іншими даними — 1404 р.).