Антоній
Римлянин, Новгородський прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Антоній Римлянин народився в Римі 1067 року в заможній родині, що сповідувала православну віру, і був вихований батьками в благочесті. Залишившись сиротою у 17 років, він почав вивчати писання отців грецькою мовою. Згодом частину спадщини він роздав жебракам, а іншу поклав у дерев’яну діжку й пустив її в море.
Сам же прийняв постриг в одному з пустельних скитів, де прожив 20 років. Гоніння на православних з боку латинян змусили братію розійтися. Преподобний Антоній мандрував з місця на місце, доки не знайшов на пустельному морському березі великий камінь, на якому цілий рік перебував у пості й молитві.
Страшна буря, що розігралася 5 вересня 1105 року, зірвала камінь, на якому був преподобний Антоній, і понесла його в море. На свято Різдва Пресвятої Богородиці камінь зупинився за 3 версти від Новгорода на березі річки Волхов, поблизу села Волховського. Ця подія засвідчена в новгородських літописах.
На цьому місці преподобний, з благословення новгородського святителя Микити Затворника († 1109, пам’ять 14 травня), заснував монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Наступного року рибалки виловили діжку зі спадщиною преподобного Антонія, яку він пустив у море багато років тому. Вказавши, що знаходилося в діжці, преподобний забрав її та придбав для обителі землі.
Духовне подвижництво в обителі поєднувалося з напруженою працею. Преподобний Антоній дбав про те, щоб із монастирських прибутків надавалася допомога жебракам, сиротам і вдовам. У 1117 році преподобний розпочав кам’яне будівництво в монастирі.
До наших днів зберігся собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці, зведений за життя преподобного у 1117–1119 роках відомим новгородським зодчим Петром, із фресковими розписами 1125 року. У 1131 році святитель Нифонт Новгородський поставив преподобного Антонія ігуменом монастиря. Помер святий Антоній 3 серпня 1147 року у віці 79 років і був похований святителем Нифонтом.
Його мощі було віднайдено 1 липня 1597 року нетлінними та покладено в оковану сріблом раку.
Преподобний Антоній Римлянин
Преподобний Антоній Римлянин народився в Римі 1067 року від багатих батьків, які трималися православного сповідання віри, і був вихований ними в благочесті. Позбувшись батьків у 17 років, він узявся за вивчення творів отців грецькою мовою. Потім роздав частину спадщини убогим, а іншу поклав у дерев’яну бочку й пустив її в море. Сам же прийняв постриг у одному з пустельних скитів, де прожив 20 років.
Гоніння з боку латинян на православних змусило братію розійтися. Преподобний Антоній мандрував, переходячи з місця на місце, доки не знайшов на пустельному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив у пості й молитві. Страшна буря, що розігралася 5 вересня 1105 року, зірвала камінь, на якому перебував преподобний Антоній, і понесла його в море. Під свято Різдва Пресвятої Богородиці камінь зупинився за 3 версти від Новгорода, на березі ріки Волхов при селі Волховському. Подія ця засвідчена в новгородських літописах.
На цьому місці преподобний, з благословення святителя Никити Затворника (†1109, пам’ять 14 травня), заснував монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Наступного року рибалки виловили бочку зі спадщиною преподобного Антонія, пущену в море багато років тому. Вказавши, що знаходилося в бочці, преподобний забрав її й купив для обителі землі. Духовне подвижництво поєднувалося в обителі з напруженою трудовою діяльністю.
Преподобний Антоній дбав, щоб із монастирських доходів надавалась допомога убогим, сиротам і вдовам. У 1117 році він розпочав кам’яне будівництво в монастирі. До наших днів зберігся собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці, збудований за його життя у 1117–1119 роках відомим новгородським зодчим Петром, із фресковими розписами 1125 року. У 1131 році святитель Нифонт Новгородський поставив преподобного Антонія ігуменом монастиря.
Спочив він 3 серпня 1147 року й був похований святителем Нифонтом.
Прославлений преподобний Антоній у 1597 році. Пам’ять його відзначається також (на честь обрітення мощей) у першу п’ятницю після святкування первоверховних апостолів Петра й Павла (29 червня) та 17 січня — у день тезоіменитства, коли святкується пам’ять преподобного Антонія Великого.