Антоній
Сійський прп., ієромонах
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Антоній Сійський, у світі Андрій, народився у родині багатого землероба в селі Кехта поблизу Північної Двіни. У дитинстві отримав гарне виховання, багато читав та вивчився іконопису. Втративши батьків, Андрій вирушив у Новгород і п'ять років служив там у боярина.
Потім одружився, але дружина його за рік померла. Тоді Андрій вирішив присвятити себе чернецтву. Він роздав майно жебракам і, як мандрівник, пішов на річку Кену в Пахомієву пустель.
Преподобний Пахомій постриг його з ім'ям Антоній. Незабаром його посвятили в сан ієромонаха, і преподобний з благословення ігумена один звершував богослужіння. Разом з ченцями обителі він виходив лише на праці для спільних монастирських потреб.
З любові до усамітнення преподобний Антоній залишив Пахомієву пустель, вибравши з монастирської братії двох супутників, і оселився на Михайловому острові, що з одного боку омивається Сією, а з іншого – оточеним озерами. У цьому суворому краї в дрімучих хащах в 1520 Антонієм була збудована каплиця. Але розчищати ліс варто було важких праць, і супутники Антонія почали нарікати на нього.
І тут несподівано невідома людина стала доставляти їм їжу, жертвуючи також гроші на благоустрій. Сійська обитель стала знаменитою, її часто відвідували мешканці навколишніх селищ. І знову преподобний Антоній, взявши одного учня, пішов у ще більш глухе місце на озері Палунь.
Там, у відокремленій келії, він прожив три роки. Коли ігумен Феоктист відмовився керувати Сійською обителью, братія попросила преподобного повернутися до них. Він схилився до прохання ченців, знову прийняв ігуменство і благочесно керував монастирем до своїй кінчини в 1556, коли йому було 79 років.
Преподобний Антоній Сійський
Преподобний Антоній Сійський, у миру Андрій, народився в сім’ї багатого землероба в селі Кехта біля Північної Двіни. У дитинстві отримав добре виховання, багато читав і навчився іконопису. Позбувшись батьків, Андрій вирушив до Новгорода й п’ять років служив там у боярина. Потім одружився, але дружина його через рік померла. Тоді Андрій вирішив присвятити себе чернецтву. Він роздав майно убогим і як мандрівник пішов на ріку Кену в Пахомієву пустинь. Преподобний Пахомій постриг його з ім’ям Антоній.
Невдовзі його посвятили в сан ієромонаха, і преподобний з благословення ігумена сам звершував богослужіння. Разом з іноками обителі він виходив лише на роботи для спільних монастирських потреб. З любові до усамітнення преподобний Антоній залишив Пахомієву пустинь, вибравши з братії двох супутників, і оселився на Михайловому острові, з одного боку омиваному Сією, а з іншого — оточеному озерами. У цьому суворому краї, в глухих хащах, у 1520 році Антонієм була збудована каплиця. Але розчищати ліс було дуже важко, і супутники Антонія почали нарікати на нього. І тоді несподівано невідомий чоловік став доставляти їм харчі, жертвуючи також і гроші на благоустрій.
Сійська обитель стала відомою, її часто відвідували жителі навколишніх сіл. І знову преподобний Антоній, узявши одного учня, відійшов у ще більш глухе місце на озері Палунь. Там, у відлюдній келії, він прожив три роки. Коли ігумен Феоктист відмовився управляти Сійською обителлю, братія благала преподобного повернутися до них. Він схилився до прохання іноків, знову прийняв ігуменство й благочестиво управляв монастирем до своєї кончини в 1556 році, коли йому було 79 років.