Авів Некреський (Кахетинський), єпископ

Священномученик Авів, єпископ Некреський — постать видатного масштабу та один із тринадцяти легендарних каппадокійських отців, які у VI столітті започаткували чернечий рух у Грузії. Свій шлях служіння він розпочав як диякон у відомому Зедазенському монастирі. Згодом, на особисте прохання грузинського царя Парсмана VI (542–557) та тодішнього католикоса Євлавія (552–560), святий Авів прийняв єпископський сан і очолив Некреську кафедру. Це були часи важких випробувань для краю: Східну Грузію (Кахетію) окупували перси, які агресивно насаджували зороастризм та вогнепоклонництво. 

Єпископ Авів з істинно апостольською мужністю протистояв загарбникам. Він подорожував містами й селами своєї єпархії з хрестом у руках, навертав людей до істинної віри та гасив священні вогні у перських капищах. Завдяки його ревному слову мешканці Арагвійської ущелини та лівобережжя річки Алазані відкинули язичницькі забобони й повернулися до лона Християнської Церкви. Навіть серед персів виявилося чимало тих, хто прийняв хрещення під впливом проповідей святителя. Активна діяльність єпископа викликала гнів перського сатрапа, що перебував у місті Рехі, і той наказав заарештувати святого. Передчуваючи свою мученицьку смерть, єпископ Авів тепло попрощався зі своїми духовними братами та сподвижниками — святим Зеноном Ікальтським та святим Шио Мгвімським. 

Під час конвоювання до Рехі святитель отримав велику духовну підтримку — лист та пастирський жезл від свого близького друга, святого Симеона Стовпника Дивногорця. У Рехі єпископа кинули до в'язниці, висунувши абсурдне звинувачення у «вбивстві бога» через згашений ним вогонь у капищі. Перський намісник вимагав від Авіва прийняти зороастризм, проте святий рішуче відмовився і натомість почав викривати безумство ідолопоклонства. 

Розгніваний сатрап наказав піддати сповідника жорстокому бичуванню та катуванням. Священномученик Авів прийняв смерть за віру — його забили камінням у селищі Рехі неподалік від Горі. Тіло мученика залишили на поталу хижакам, проте ні дикі звірі, ні птахи, ні природне тління не торкнулися святих мощей. Ченці Самтаврського монастиря таємно забрали тіло святителя та поховали його у своїй обителі. 

Згодом святі мощі, відомі багатьма чудесними зціленнями, перенесли до Мцхетського Самтаврського собору. 12 грудня 2011 року святиня повернулася до місця його архіпастирського служіння — у монастир Некресі.