Благовірний Давид IV Поновлювач (Будівельник), цар Іверії і Абхазії

Святий Давид IV Відновлювач, цар Іверії та Абхазії (1089–1125), був видатним державним, культурним і церковним діячем Грузії. Вихований своїм духовником, преподобним Арсенієм Ікалтським, він отримав назву "Відновлювач" за свої зусилля з відновлення Грузії та зміцнення Грузинської Православної Церкви. Під його керівництвом Грузія об'єдналася в сильну централізовану державу, а Церква процвітала. Святий Давид відрізнявся глибокою благочестивістю, шанував церковні канони та охороняв їх. У 1103 році за його ініціативою був скликаний Церковний Собор у Руісі, який сприяв зміцненню канонічного життя Церкви. Він заохочував розвиток наук, заснував Ге­лат­ську та Ікал­то­ську академії, збудував десятки храмів і монастирів. Піклувався про благополуччя грузинських обителей у Палестині, Синаї, Антіохії та на Святій Горі Афон. Святий Ге­ор­гій з'явився йому у видінні та вказав місце для будівництва храму. Цар Давид примирив кипчакського хана Атрака з осетинами та відновив мир у Дар'яльському ущелині. У 1123 році він звільнив Вірменію від турецького гніту, освятив храми, перетворені на мечеті, і скликав Церковний Собор у місті Ані. Святий Давид мав страх Божий, що спонукав його до добрих справ. Він склав "Покаянний канон", що складається з дев'яти пісень. Перед смертю він залишив духовне заповіт, передавши управління країною своєму синові Дмитру. Помер 24 січня 1125 року, був похований у Ге­лат­ському монастирі, а його мощі згодом були перенесені під престол соборного храму. Святий цар Давид IV Відновлювач був прославлений наприкінці XIII століття, і для нього була складена служба.