Благовірний Петро Болгарський, цар

Святий благовірний цар Петро I Болгарський був сином болгарського князя Симеона. Після смерті батька в 927 році Петро зійшов на престол і в жовтні уклав мирну угоду з Візантією, зобов’язавши її сплачувати щорічну данину Болгарії. Сам він був удостоєний титулу царя і одружився з царевною Марією Лакапіною, онукою імператора Романа. Святий цар відрізнявся християнським благочестям, дотримувався духовних настанов преподобного Іоанна Рильського. Він домігся від Константинопольського патріархату визнання автокефалії Болгарської Церкви та затвердження в ній патріаршої кафедри. Під час правління святого Петра, завдяки його щедрим пожертвам, у Болгарії з’явилося чимало монастирів. Але князю довелося займатися й викоріненням богомільської єресі в країні. Протягом усього правління святому Петру Болгарському доводилося боротися з внутрішніми повстаннями та зовнішніми вторгненнями. У 966 році візантійський імператор Никифор II Фока відмовився платити данину Болгарії і переконав київського князя Святослава Ігоревича рушити на Петра. Русичі розбили болгар на Дунаї і захопили значну частину країни. Побоюючись їхніх успіхів, імператор Никифор примирився з Петром, але Святослав здійснив ще один успішний напад. Благовірний Петро від сильного розладу серйозно захворів і передав престол своєму синові Борису II. Сам він прийняв чернецтво і помер 30 січня 970 року.