Дамаскін (Цедрик), Стародубський, єпископ

Священномученик Дамаскин, єпископ Стародубський, вікарій Чернігівської єпархії, народився в 1877 році в місті Маяки Одеського повіту Херсонської губернії в родині поштового службовця. Закінчив Духовну семінарію та Владивостокський сільськогосподарський інститут, потім прийняв чернечий постриг з ім'ям Дамаскин і служив місіонером при Пекінській духовній місії. У 1918 році був заарештований і засуджений до розстрілу, але уникнув страти. Його брат, священик Микола, був розстріляний за протистояння більшовикам. Деякий час отець Дамаскин жив у Київському Михайлівському монастирі, був єпархіальним місіонером і слухачем Київської духовної академії. У 1919 році був возведений у сан ієромонаха. У 1920 році призначений настоятелем Балаклавського Георгіївського монастиря в Криму. Незабаром знову був заарештований, але звільнений і висланий з Криму. Отець Дамаскин боровся з оновленцями. 14 вересня 1923 року був хіротонізований в єпископа Стародубського Патріархом Тихоном. Керував Чернігівською єпархією та Глухівським викаріатством. Після численних арештів був сильно виснажений, але продовжував служити. У 1924 році висланий до Харкова, а з вересня 1925 року жив у Даниловому монастирі в Москві без права виїзду. У листопаді 1925 року знову арештований і засуджений до трьох років заслання в Туруханський край. У 1927 році був вражений «Декларацією» митрополита Сергія і написав близько 150 листів з цього приводу. У 1928 році зустрівся з майбутнім священномучеником митрополитом Кирилом. У 1929 році зблизився з прихильниками священномученика митрополита Іосифа і відмовився від пропозицій митрополита Серафима. У листопаді 1929 року арештований і засуджений до 10 років таборів. У 1930 році відправлений на Соловки, звільнений у 1933 році і очолив ряд іосифлянських громад. У вересні 1934 року знову арештований і засуджений до 3 років заслання в Північний край. У 1935 році написав послання до іосифлянських священиків про необхідність переходу на нелегальне становище Церкви. На початку 1936 року знову арештований і засуджений до ув'язнення в таборах. У Карагандинському таборі працював бухгалтером і врятував свого друга від розстрілу. 2 (15) вересня 1937 року був розстріляний. Приєднаний до лику святих Новомучеників і Исповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.