Давид і Тиричан Грузинські

Давид і Тиричан були синами благочестивих вірменських батьків Вардана і Тагіне. Після смерті батька їхній дядько, язичник Феодосій, задумав привласнити їхнє спадщину і почав вмовляти Тагіне, Давида і Тиричана прийняти язичництво. Тагіне втекла з дітьми в Південну Грузію. Феодосій, боячись, що діти виростуть і повернуть собі майно, розшукав їх і вбив братів, які пасли в горах худобу. За свідченням агіографа, вбивця відразу ж осліп. Оплакуючи дітей, Тагіне, зжалившись над братом, помазала його очі землею, що ввібрала кров Давида, і Феодосій прозрів і сповідав Христа. Тієї ночі тіла мучеників осяяли світлом. Феодосій збудував церкву на ім'я Давида, а мощі Тиричана перевіз в Арменію губернатор Діврі, де була збудована церква на честь святого Тиричана. Мучеництво Давида і Тиричана збереглося в єдиному грузинському рукопису X століття, переписаному в Іверському монастирі на Афоні. Вірменська версія мучеництва не знайдена. Вірменська церква не шанує Давида і Тиричана, що пов'язують з тим, що мучеництво було, можливо, створене автором-халкідонцем у Тао-Кларджеті. Ймовірно, агіографічний пам'ятник був створений грузинською мовою і тому потрапив до календаря Грузинської Церкви, а пізніше Давид і Тиричан почали шануватися як грузинські святі.