Димитрій

Преподобний Димитрій народився у селі Басарбові (долина річки Русенськи-Лом біля міста Русі). Збереглося кілька версій життєпису преподобного Димитрія: За версією преподобного Паїсія Хіландарського, Димитрій був мирянином, оселився на березі річки, розбив виноградник, проводив життя на самоті. Після смерті його тіло було перенесено до Басарбова, де мощі стали шануватись як джерело чудотворень. Смерть Дмитра Паїсія відносить до 1685 року. Димитрій народився в бідній благочестивій родині, любив свійських тварин, і йому доручили пасти худобу. Його любов до тварин доходила до того, що випадково розоривши пташине гніздо, він наклав на себе на 3 роки покарання — ходив босим, ​​ранячи свої ноги. Димитрій був одружений, але шлюб був бездітним. Після смерті дружини він прийняв постриг у скельному Басарбівському монастирі. Уславився своїм аскетизмом. Перед смертю прийшов на берег Русенськи-Лом, де помер між великим камінням, що стало подобою гробниці. Під час підйому води у річці мощі Димитрія були змиті. За переказами, їх знайшли після того, як святий з'явився уві сні одержимій дівчині і пообіцяв зцілення, якщо його мощі піднімуть з дна річки. Мощі витягли з води та поклали у сільській церкві, де вони стали шануватись віруючими. Під час Російсько-турецької війни 1768-1774 років, щоб урятувати від можливого наруги турками мощі, Димитрія планувалося вивезти до Росії. Коли мощі привезли до Бухаресту, то купець Хаджі (Паломник) Димитрій та митрополит Унгро-Влахійський Григорій II звернулися до графа Петра Салтикова з проханням залишити мощі у місті. Прохання було задоволене, і мощі Димитрія були покладені в кафедральному соборі, де зберігаються досі. 27 жовтня 1955 року Димитрій Басарбовський був канонізований і став шануватися покровителем Бухареста. У 2005 році на прохання Болгарського патріарха Максима ікона з часткою мощей святого Димитрія була подана Румунським патріархом Феоктистом у дар Басарбівському монастирю.