Діонісій
Радонезький архімандрит
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Діонісій, уродженець м. Ржева, молодший сучасник першого руського патріарха Іова, народився у другій половині XVI століття. Отримавши монастирське виховання і рано залишившись сиротою, Діонісій прийняв постриг і невдовзі був поставлений настоятелем Старицького Успенського монастиря. Самозванець заслав святителя Іова до Стариці. Преподобний Діонісій зустрів його з пошаною, належною святительському сану.
У 1610 р. архімандрит Діонісій став настоятелем Троїце-Сергієвої Лаври. Це відбувалося у смутні часи. Лавра була в облозі. Преподобний Діонісій очолив організацію оборони. Поряд із келарем Лаври Авраамієм Паліциним преподобний став автором відозв до руського народу, що сколихнули визвольний рух. Авторитет Діонісія був дуже великим. Йому було доручено непросту працю з виправлення богослужбових книг.
На жаль, мав преподобний і ворогів. Вони скористалися можливістю звинуватити прп. Діонісія у викривленні перекладів богослужінь (зокрема, обряду Хрещення).
Преподобний був підданий арешту і катуванням. Проте він усі випробування зносив із смиренням і стійкістю. Лише повернення з полону патріарха Філарета і приїзд Єрусалимського патріарха дозволили переглянути вирок Діонісію. Діонісій був повністю виправданий. Спочив прп. Діонісій 12 травня 1633 року.
Усе його життя було зразком чернечого служіння.
Преподобний Діонісій Радонезький
Преподобний Діонісій Радонезький, у миру Давид Зобніновський, народився близько 1570 року в місті Ржеві. Постриженик, а згодом настоятель Старицького Успенського монастиря, під час подій Смутного часу був найближчим помічником святителя Єрмогена, Патріарха Московського.
З 1610 року преподобний Діонісій — архімандрит Троїце-Сергієвої Лаври. При ньому в монастирських слободах були відкриті будинки й лікарні для стражденних, поранених і бездомних під час польсько-литовського нашестя. Під час голоду за його наполяганням братія Лаври харчувалася вівсяним хлібом і водою, щоб зберегти пшеничний і житній хліб для хворих.
У 1611–1612 роках разом із келарем Лаври іноком Авраамієм Паліциним (+1625) він писав окружні послання з закликом надсилати ратних людей і кошти для визволення Москви від поляків, а також звертався до князя Димитрія Пожарського й усіх воїнів із закликом прискорити похід на Москву.
Подвижництво і духовні настанови
Іноча школа допомогла преподобному Діонісію в найтяжчих обставинах зберегти світло Христових заповідей. Висока ступінь подвижництва, досягнута ним через безперервну молитву, дарувала йому дар чудотворінь. Але він ретельно приховував таємниці духовного життя: «Не питайте інока про справи іноцькі, бо для нас велика біда — відкривати таємниці мирянам… Нам слід укриватися, щоб наше діяння було невідоме, аби диявол не ввів нас у недбалість і лінощі».
Випробування і виправлення книг
Одним із важливих його діянь було виправлення богослужбових книг. З 1616 року він очолив роботи над друкованим Требником, зіставляючи давні слов’янські рукописи й грецькі видання. Виявлені розбіжності стали приводом для звинувачення його в єресі на Соборі 1618 року.
Преподобного позбавили права священнослужіння й відлучили від Церкви, ув’язнивши в Новоспаському монастирі, де хотіли заморити голодом. Лише втручання Патріарха Єрусалимського Феофана IV (1608–1644) та повернення з полону патріарха Філарета (1619–1633) припинили його ув’язнення, і він був виправданий.
Кончина і спадщина
Преподобний Діонісій був відомий суворим дотриманням монастирського уставу, особистою участю в роботах разом із братією та відновленням обителі після облоги Лаври.
Житіє й канон преподобного написав келар Лаври Симон Азар’їн, а доповнив священник Іоанн Насєдка, співробітник Діонісія у справі виправлення книг.