Феодор

Святитель Феодор, єпископ Суздальський, був родом із Греції. Він прибув на Київську Русь із Константинополя у свиті духовних осіб, які супроводжували святителя Михаїла, митрополита Київського (†992), що хрестив великого князя Володимира у 987 році в Корсуні.

За свідченням Кормчої XIII століття, рівноапостольний князь Володимир говорив про себе: «Прийняв Святе Хрещення і прославив Бога, що сподобив мене прийняти таку благодать від преосвященного митрополита Михаїла…»

Після хрещення киян улітку 988 року князь Володимир разом із синами та митрополитом Михаїлом об’їжджали руські міста, ревно поширюючи християнство. У Чернігові, Білгороді, Переяславі, Новгороді, Володимирі-Волинському були поставлені єпископи.

У 990 році митрополит Михаїл висвятив у єпископи святителя Феодора та призначив його на новостворену кафедру в Ростові Великому.

Рукописне житіє святителя Леонтія Ростовського свідчить: «Був першим єпископом Ростова Феодор і хрестив землю Ростовську й Суздальську».

Перші труди в Ростові та вигнання

Святитель Феодор одразу почав будувати перший у Ростові християнський храм — дерев’яний, на честь Пресвятої Богородиці. Він простояв 168 років.

Але місцеві жителі, ще язичники, зустріли архіпастиря вороже. Святителю довелося витерпіти багато образ від ідолопоклонників, підбурюваних волхвами. Утиски посилювалися, і в 992 році він був змушений залишити Ростов.

Степенна книга говорить, що святитель «изнеміг» від упертих язичників і «невірних людей», які не приймали Хрещення.

Проповідь у Суздальській землі

Святитель Феодор оселився в місцевості, де згодом виник Суздаль. У рукописному сказанні про нього говориться:

«Прийняв святитель Феодор паству словесних овець у Суздальській землі… почав сіяти слово Боже, руйнуючи ідольські капища, а храми святі зводячи й прикрашаючи… Народ, бачачи його боговгодне життя та лагідний норов, дивувався й навертався до віри Христової».

Тому Суздальська земля зобов’язана своїм християнським просвітленням саме святителю Феодору, і згодом він був названий Суздальським.

Повернення до Ростова

У списках Ростовських єпископів XIV століття ім’я Феодора згадується тричі, що дає підставу думати: святитель повертався на кафедру після суздальського усамітнення.

Житіє св. Леонтія свідчить: «Феодора єпископа послав у Ростов князь Борис».

Князь Борис був направлений у Ростов у 1010 році, отже й святитель Феодор прибув туди не раніше цього року. Він, імовірно, перебував у Ростові до 1014 року, коли князя Бориса викликав хворий батько — князь Володимир.

Після мученицької смерті Бориса та міжусобної боротьби Ярослава зі Святополком язичники знову підняли голову, і святителю стало неможливо залишатися в Ростові. Житіє св. Леонтія каже: «Проповідник був вигнаний».

Кончина та прославлення

Святитель Феодор преставився в Суздалі. Рік його смерті невідомий, але за непрямими даними — не пізніше 1023 року.

Прославлення святителя датується невідомо, але за давнім переданням його мощі були знайдені ще до навали Батия, тобто до 1237 року.

У 1755 році Святійший Синод постановив: «Немає сумніву, освідчувати мощі знову немає потреби».

У 1794 році нетлінні мощі святителя були покладені в срібну раку й відкрито перебували в соборі Різдва Богородиці в Суздалі.

Надпис 1635 року над його мощами свідчить: «У літо 6948 князь Володимир просвітив Суздальську землю Святим Хрещенням і вручив паству єпископу Феодору».

У XVI столітті над гробницею був покладений дорогий покров із написом, що княгиня Євпраксія поклала його «молячися святителю Феодору».

У XX столітті собор був закритий, а мощі виставлені в музеї. Лише у 1991 році богослужіння відновилися, а мощі були повернуті Церкві. Нині вони перебувають у Казанському храмі на Торговій площі Суздаля.

Службу святителю Феодору та його житіє склав інок Григорій, що подвизався в Суздальському Євфиміївському монастирі.