Феодор

Благовірний князь Володимир, онук рівноапостольного князя Володимира Хрестителя, старший син Ярослава Мудрого та благовірної княгині Анни (у миру Ірини), народився 1020 року.

У 1034 році Ярослав посадив його на князювання в Новгороді та дав новгородцям грамоту про данину. Звідси, з Новгорода, у 1042 році Володимир ходив війною на ямь і переміг їх, хоча через мор на коней військо втратило багато сили.

У 1043 році за наказом батька він брав участь у поході проти греків, здійсненому через образу руських купців у Царгороді. Похід був невдалим: буря розметала руські судна, багато з них потонуло, і сам князь ледве врятувався. Частина війська під проводом Вишати повернулася сушею, але була взята в полон і осліплена в Царгороді; їх відпустили лише через три роки.

У 1045 році Володимир разом із єпископом Лукою Жидятою заклав кам’яний Софійський собор, завершений у 1052 році. Це був головний храм Новгорода, його духовне серце. Новгородці казали: «Де Свята Софія — там Новгород; помремо, проллємо кров за Святу Софію».

У 1047 році за його розпорядженням були списані пророчі книги з тлумаченнями.

4 жовтня 1052 року, у віці 32 років, князь Володимир преставився. Його тіло поклали в Софійському соборі, де раніше, у 1050 році, була похована його мати.

Після нього залишився один син — Ростислав.

У 1178 році новгородці поклали в одну гробницю зі святим Володимиром тіло князя Мстислава Ростиславича Хороброго.

У 1439 році архієпископ Євфимій позолотив гробниці святого Володимира та його матері, зробив написи й установив святкування їхньої пам’яті 4 жовтня.

У 1654 році митрополит Макарій переніс їхні мощі в нову раку в самій Софії. Мощі святого князя Володимира Ярославича й нині почивають відкрито.