Гавриїл Мелекеський (Ігошкін), архімандрит

Архімандрит Гавриїл (в миру Іван Іванович Ігошкін) народився 23 травня 1888 року в селі Самодуровка Пензенської губернії в родині селянина Івана Ігошкіна.  Батьки виховали сина в заповітах суворого благочестя, і посіяне насіння принесло добрий плід. Коли він підріс, його віддали вчитися грамоті. Батьки дивилися на навчання грамоти як на справу священну: грамота давала ключ до читання і розуміння Божественних писань. Ще будучи підлітком, Іоанн виявив схильність до подвижництва і, закінчивши навчання, пішов у монастир Жадовська пустинь 12 листопада 1903 року. У 1921 році Іоанн був висвячений у диякона, а в 1922 році – у священика. Служив у Покровському храмі Марфо-Маріїнської обителі до 1928 року, після його закриття його перевели до храму святителя Миколая в Пижах. У 1929 році отець Іоанн прийняв чернечий постриг у Московському Богоявленському монастирі з ім'ям Гавриїл. У 1930 році ієромонах Гавриїл був возведений у сан ігумена. Вперше заарештований 14 квітня 1931 року і засуджений на три роки. Після закінчення терміну йому був виданий паспорт, і він повернувся до Москви, де був призначений настоятелем храму святителя Миколая в Пижах. О. Гавриїл служив у різних храмах, користувався повагою серед парафіян. У 1936 році заарештований під час богослужіння, звинувачений у контрреволюційній діяльності. 20 січня 1937 року засуджений до п'яти років таборів. У таборах зазнав багато страждань, але продовжував служити і допомагати іншим. О. Гавриїл був звільнений в липні 1942 року. Він став настоятелем Нікольської церкви в місті Мелекесс. Служив у церкві, проводив духовні бесіди. У 1949 році знову заарештований і засуджений на десять років. У 1954 році звільнений через хворобу, повернувся в Мелекесс, де продовжував служити і допомагати людям. Помер о. Гавриїл 18 жовтня 1959 року і був похований на міському кладовищі. 5 (18) жовтня 2000 року відбулося знаходження його мощей, які нині спочивають в Микільському соборі міста Димитровграда.