Гавриїл (Владимиров), ієромонах

Преподобний мученик Гавриїл (у світі – Григорій Петрович Володимиров) народився 14 січня 1873 року в селі Котляровка Псковської губернії. Закінчивши сільську школу, він вирушив на Афон, де подвизався в монастирі до 1914 року і був пострижений у монашество з іменем Гавриїл. Після рукоположення в ієромонахи служив полковим священиком 438-го Охтинського полку. У 1918 році полк був розформований, і він вступив на службу в Новгородський військкомат. У 1920 році був заарештований, але виправданий. Працював лектором в губернському відділі народного господарства, однак у 1923 році духовних осіб почали звільняти. Преподобний Гавриїл відмовився зняти з себе сан і був приписаний до Сковородського монастиря. У 1924 році заарештований за нелегальний вхід на прикордонну смугу і висланий до Новгорода. Приєднався до противників церковної політики митрополита Сергія. З 1928 року таємно служив на кладовищах і в домах віруючих. У 1929 році заарештований у справі «Ленінградського філіалу Істинно-православної Церкви» і звинувачений у підриві культурних ініціатив. 3 серпня 1930 року засуджений до 10 років ув’язнення в Соловецьких таборах. З 1930 по 1932 рік перебував у ув’язненні в Соловецькому таборі, потім був висланий до Казахстану. 9 вересня 1937 року заарештований разом з групою духовенства та мирян, звинувачений у участі в контрреволюційній організації. Преподобний не визнав себе винним і був розстріляний 19 листопада 1937 року. Похований у безвісній загальній могилі в околицях Чимкента. Прославлений Архієрейським ювілейним Собором РПЦ 2000 року.