Гребенівська ікона Божої Матері

Гребневська ікона, що прославилася чудесами й перебувала в храмі міста Гребні (на річці Чир, яка впадає в Дон), була подарована жителями міста — донськими козаками — великому князю Димитрію Донському після його повернення з Куликовської битви 1380 року.

«Гребневський літопис або повість про чудотворний образ Пресвятої Владичиці й Приснодіви Марії», складений у 1471 році, свідчить: «Коли благовірний Великий князь Димитрій з перемогою й радістю повертався з Дону, тоді християнський народ, воїнського чину, званий козацьким, зустрів його зі святою іконою та хрестами, привітав із визволенням від ворогів агарянських і приніс йому дари духовних скарбів — чудотворні ікони зі своїх церков. Спершу образ Пресвятої Богородиці Одигітрії, міцної заступниці з Сиротинського містечка й церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. І тоді князь Димитрій прийняв цей безцінний дар… і, досягнувши ще одного козацького містечка — Гребні, на усті річки Чир, воїни також зустріли його зі святими хрестами й іконою Богородиці, яку вручили йому як дар». За це князь установив козакам жалування «за їхню сильну хоробрість проти ворогів агарянських».

У XV столітті після походу на Новгород великий князь Іоанн Васильович за обітницею збудував у Москві на Луб’янці церкву Успіння й поставив у ній Гребневську ікону, яку брав із собою в похід. У 1687 році, коли церква згоріла, ікона чудесно збереглася.

У наступні століття образ прославився багатьма чудесами. У 1612 році захисники Москви разом із Гребневською іконою відбили напад литовців, поляків і російських зрадників. У 1617 році ікона залишилася неушкодженою після пожежі, що знищив храм. У середині XVII століття з образом пов’язували припинення епідемії холери, а на початку XVIII століття допомогу від ікони отримала сестра Петра І Наталія Олексіївна. Вона пожертвувала кошти на оновлення образу й прикрасила його дорогоцінною ризою, урочисто повернувши ікону до Успенської церкви.

Храм був перебудований у камені й устояв під час великої пожежі 1737 року, коли згоріла майже чверть Москви, а також у пожежі 1812 року, коли навколишні будівлі були знищені.

Гребневська ікона вважалася найдавнішою серед козацьких ікон і перебувала у своєму храмі до 1930-х років. Після закриття й руйнування храму її сліди загубилися. Частина іконостаса потрапила до Третьяковської галереї та музею-заповідника «Коломенське», але сам оригінальний образ не був ідентифікований. Вважається, що ікона нині зберігається в Державній Третьяковській галереї. Списки з чудотворної ікони є в Підмосков’ї — у Пушкіно, Гребневі та Одинцово. Один із списків XVIII століття зберігається в Тамбовському краєзнавчому музеї.

Іконографічно Гребневська ікона належить до типу «Одигітрія» — «Путеводителька». Богородиця тримає Ісуса на руці й вказує на нього як на шлях спасіння. Особливістю є те, що вона тримає Сина правою рукою — це варіант «Одигітрія Дексиократуса». На одному зі списків (Тамбовський музей) Богородиця зображена по пояс у червоному мафорії, права рука частково прихована, ліва вказує на Ісуса. Немовля благословляє правицею й тримає у лівій руці сувій, одягнений у золотисто-охристий гиматій. Мафорій Богородиці біля шиї розходиться, відкриваючи горловину хитона. Образ укладений у рамку з рослинним орнаментом, що нагадує хохломський узор, а кути прикрашені головами херувимів.