Григорій

Св. Григорій, названий Двоєсловом (співрозмовником), народився Римі бл. 540 р. належав до древнього патриціанського роду, у якому були християни, навіть святі. Майбутній святитель отримав блискучу світську освіту, і на нього чекала блискуча державна кар'єра. Він відчував духовне покликання. Григорій вів скромне богоугодне життя і всією душею прагнув чернецтва. Після смерті батька на його статки він збудував шість монастирів у Сицилії, а в Римі заснував монастир в ім'я Андрія Первозванного, де й прийняв чернечий сан. Думки про апостольський обов'язок Церкви, прагнення духовної просвіти язичницьких народів надихали св. Григорія протягом усього його життя і знайшли гідне відображення у його богословських творах. 577 р. св. Григорій був посвячений у сан диякона. За дорученням папи римського довго працював у Візантії, де вивчав грецьку мову та твори святих отців Сходу, написав «Тлумачення на книгу Іова», що вплинула на твори багатьох найбільших богословів і поетів середньовіччя. 590 р. св. Григорія було обрано на Римську кафедру. У цей час Італія зазнала навали варварів. Св. Григорій виявив при цьому ревним архіпастирем і видатним державним і громадським діячем. У 602 р. він отримав визнання верховенства Риму над усією Західною Церквою. Св. Григорій склав латинською мовою чин Літургії Передосвячених дарів, яка до нього була відома лише в усному переказі. Цей чин був затверджений на VI Вселенському Соборі у 680 р. і прийнятий усією Християнською Церквою. Помер свт. Григорій 604 р. Мощі його спочивають у соборі св. апостола Петра у Ватикані.