Гурій
архієп., Казанський та Свіязький
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Гурій Руготін, святий, перший архієпископ Казанський, родом із дворян колишнього містечка Радонежа, у світі іменувався Григорієм. У молодих літах вступив Григорій на службу до князя Івана Пенькова. Князь був такий задоволений, що доручив йому управління всім домом.
Але ця довіреність тривала недовго. Інші служителі князя із заздрощів до Григорія звели на нього наклеп, що він перебуває у злочинному зв'язку з княгинею. Роздратований хибним наговором князь наказав посадити Григорія в темницю, навмисне влаштовану в глибоко викопаній ямі.
Там нудився безневинний мученик два роки, бо через два роки двері в'язня вільно відчинилися. Визнаючи спасіння своє за Промисл Божий, він зрікся світу і направив шлях свій до обителі преподобного Йосипа Волоколамського. Там вдягнувся він в одяг ченця, прийнявши ім'я Гурія, і незабаром був поставлений (1522 р.) ігуменом обителі; потім переведений на Селіжарів монастир, а 3 лютого 1555 р. хіротонізований в архієпископа нової Казанської єпархії.
Гурій влаштував там два училищні монастирі для навчання дітей християн та язичників; крім того, під особливим наглядом спорудив кам'яний кафедральний собор в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці. Радіючи про паство свою, святитель Гурій помножив її, звернувши багатьох магометан у християнську віру. Він помер 4 грудня 1563 р., прийнявши за два дні до смерті схіму.
Святитель Гурій Казанський
Гурій Руготін, святий, перший архієпископ Казанський, родом із дворян колишнього містечка Радонежа, у світі звався Григорієм. У молоді роки вступив Григорій на службу до князя Івана Пенькова. Князь був ним так задоволений, що доручив йому управління всім домом. Але ця довіра тривала недовго. Інші слуги князя з заздрості звели на нього наклеп, ніби він перебуває у злочинному зв’язку з княгинею. Роздратований неправдивим наговором князь наказав посадити Григорія в темницю, спеціально влаштовану в глибоко викопаній ямі. Там невинний страждалець томився два роки, бо по закінченні двох років двері узника вільно відчинилися.
Визнаючи своє спасіння за Промисел Божий, він відрікся від світу й направив свій шлях у обитель преподобного Іосифа Волоколамського. Там він зодягнувся в одяг інока, прийнявши ім’я Гурій, і невдовзі був поставлений (1522 р.) ігуменом обителі; потім переведений у Селижарів монастир, а 3 лютого 1555 р. хіротонізований у архієпископа нової Казанської єпархії.
Гурій влаштував там два училищні монастирі для навчання дітей християн і язичників; крім того, під особливим своїм наглядом спорудив кам’яний кафедральний собор на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Піклуючись про свою паству, святитель Гурій примножив її, навернувши багатьох магометан у християнську віру. Він спочив 4 грудня 1563 р., прийнявши за два дні до кончини схиму.
Мощі його, знайдені 4 жовтня 1595 р., спочивають у Казанському Благовіщенському соборі. У 1817 р. вони були переложені в нову срібну раку.
Гурієм розпочалася єпархія в Казані. За указом царя Іоанна Васильовича митрополит Макарій соборно заснував 1555 р. архієпископство в Казані, третього ступеня. Після архієпископів були там з 1589 р. митрополити, а після них з 1832 р. єпископи й архієпископи. Спершу єпархіальні архієреї іменувалися Казанськими й Астраханськими; потім, з 1602 р. — Казанськими й Свиязькими, а з 1799 р. — Казанськими й Симбірськими. У 1799 р. заснована вікарна єпархія Казанська; єпископам її велено писатися Свиязькими; але в 1802 р. Казанські вікарії були скасовані.