Гурій
архієп., Казанський та Свіязький
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Гурій Руготін, святий, перший архієпископ Казанський, родом із дворян колишнього містечка Радонежа, у світі іменувався Григорієм. У молодих літах вступив Григорій на службу до князя Івана Пенькова. Князь був такий задоволений, що доручив йому управління всім домом.
Але ця довіреність тривала недовго. Інші служителі князя із заздрощів до Григорія звели на нього наклеп, що він перебуває у злочинному зв'язку з княгинею. Роздратований хибним наговором князь наказав посадити Григорія в темницю, навмисне влаштовану в глибоко викопаній ямі.
Там нудився безневинний мученик два роки, бо через два роки двері в'язня вільно відчинилися. Визнаючи спасіння своє за Промисл Божий, він зрікся світу і направив шлях свій до обителі преподобного Йосипа Волоколамського. Там вдягнувся він в одяг ченця, прийнявши ім'я Гурія, і незабаром був поставлений (1522 р.) ігуменом обителі; потім переведений на Селіжарів монастир, а 3 лютого 1555 р. хіротонізований в архієпископа нової Казанської єпархії.
Гурій влаштував там два училищні монастирі для навчання дітей християн та язичників; крім того, під особливим наглядом спорудив кам'яний кафедральний собор в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці. Радіючи про паство свою, святитель Гурій помножив її, звернувши багатьох магометан у християнську віру. Він помер 4 грудня 1563 р., прийнявши за два дні до смерті схіму.
Святитель Гурій Казанський
Святитель Гурій (у миру Григорій Григорович Руготін) був першим архієпископом заснованої у 1555 році Казанської єпархії. Він народився у підмосковному містечку Радонежі в дворянській сім’ї. Батьки його були небагаті, тому йому з юних літ довелося служити у князя Івана Пенькова на посаді управителя маєтком. З молодості Григорій був благочестивим, смиренним і незлобивим. У шлюб вступати він не захотів. Оклеветаний перед князем у злочинному зв’язку з його дружиною, Григорій був ув’язнений у підземеллі. Це підірвало його здоров’я, але укріпило й поглибило релігійне почуття. У темниці узник писав невеликі книжки для навчання дітей грамоті. Гроші за продані азбуки він роздавав убогим.
Вийшовши з темниці, Григорій прийняв постриг з ім’ям Гурій у Іосифо-Волоколамському монастирі, відомому своїм строгим уставом. У 1543 році він був обраний братією ігуменом цієї обителі й управляв нею майже 9 років, а потім залишив ігуменство й два роки жив простим монахом. Перед єпископством святий Гурій один рік управляв Троїцьким Селижаровим монастирем у Тверській єпархії. На Казанську кафедру він був обраний за жеребом. Підтримуваний святим Варсонофієм (+1576, пам’ять 11 квітня), святитель Гурій багато сприяв місіонерській діяльності. За вісім років його святительства було влаштовано чотири монастирі, збудовано Благовіщенський кафедральний собор і понад десять міських церков.
У 1561 році святитель тяжко захворів. На свята його приносили до церкви, і він там сидів або лежав, не маючи сил ні ходити, ні стояти. Незадовго до смерті (+5 грудня 1563 року) прийняв від святого Варсонофія велику схиму й був похований у Спасо-Преображенському монастирі. 4 жовтня 1595 року були знайдені нетлінні мощі святителів Гурія й Варсонофія. Митрополит Казанський святитель Єрмоген (майбутній Патріарх Московський і всієї Русі, +1613; пам’ять 12 травня) був присутній при їхньому обрітенні й описав цю подію в житії святителів.
20 червня 1630 року мощі святителя Гурія були перенесені зі Спасо-Преображенського монастиря до Благовіщенського кафедрального собору. Нині вони спочивають у кладовищенському храмі на честь святих благовірних князів Феодора Муромського та його чад Давида й Константина, у місті Казані.