Ігнатій (Лебедєв), схиархімандрит

Майбутній подвижник народився 28 травня 1884 року в місті Чухлома, що на Костромщині, у глибоко віруючій родині. Його шлях до Бога розпочався з навчання: спочатку було Солігаліцьке духовне училище, а згодом — Костромська духовна семінарія. Бажаючи здобути також і корисну світську професію, юнак вступив до Казанського ветеринарного інституту. Саме в Казані у 1905 році він почав регулярно відвідувати богослужіння у Спасівському монастирі, де його духовним керівником став настоятель обителі, архімандрит Варсонофій. Того ж доленосного 1905 року молодий чоловік отримав благословення на чернечий послух від авторитетного старця — схиархімандрита Гавріїла. Отримавши диплом ветеринара, 4 травня 1908 року він пов'язав своє життя із Зосимовою пустинню, де його тепло прийняв ігумен Герман. У монастирі новоспечений послушник виконував різні послухи, успішно поєднуючи духовну працю з практичною діяльністю — доглядав та лікував монастирську худобу. Його духовне зростання відзначилося важливими віхами: 17 березня 1910 року відбувся його постриг у рясофор, а 18 березня 1915 року він прийняв мантію з новим ім'ям — Агафон. Перебуваючи в чернечому чині, отець Агафон не втомлювався занурюватися у вивчення спадщини святих отців, зміцнюючи свій внутрішній світ. У 1918 році його висвятили на ієродиякона, а вже за два роки, у 1920-му, він прийняв сан ієромонаха. Його пастирське служіння проходило у різних храмах та монастирях, зокрема у Петропавлівській та Різдвяній церквах. Радянські гоніння внесли жорстокі корективи у життя обителі: у 1923 році більшовицька влада закрила Зосимову пустинь. Змушений переїхати до Москви, ієромонах Агафон не припинив своєї місії — він продовжував духовно опікуватися вірянами та приймати духовних чад. Проте хвиля репресій не оминула і його: у 1935 році пастиря заарештували та засудили до п'яти років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі. Навіть перебуваючи у суворих табірних умовах, старець знаходив можливість листуватися зі своїми духовними дітьми, зміцнюючи їхню віру та даруючи розраду й надію. Земне життя праведника обірвалося 30 травня 1938 року в ув'язненні. Попри трагічну кончину в таборі, пам'ять про нього залишилася жити у серцях численних духовних вихованців, які назавжди запам'ятали старця Агафона як зразок лагідності, глибокого благочестя та смирення.