Іоаникія (Кожевникова), ігуменя

Священномученик протоієрей Іоанн Романович Сарв — видатна постать в історії православної церкви, чиє життя стало прикладом безкомпромісної віри та духовної стійкості. Майбутній пастир народився у 1867 році на теренах Ліфляндської губернії. Отримавши грунтовну духовну освіту в Ризькій духовній семінарії, він прийняв священний сан і розпочав своє ревне служіння. За роки душпастирської діяльності отець Іоанн служив у багатьох парафіях. Знаковим етапом його біографії стала робота в Преображенській церкві на Забалканському проспекті, де у 1912 році він обійняв посаду настоятеля. З приходом радянської влади життя священнослужителя піддалося жорстоким випробуванням. Наприкінці 1920-х років його примусово вислали з Ленінграда. Попри тиск та переслідування, протоієрей не залишив своєї місії й продовжив нести слово Боже парафіянам у Тихвіні. Гоніння на віру з боку тоталітарного режиму невпинно посилювалися. У 1934 році отця Іоанна заарештували, проте після серії допитів тимчасово звільнили. Фатальним став 1937 рік — період апогею сталінського терору. Священника заарештували вдруге разом із групою з 14 осіб, серед яких були інші священнослужителі та віряни. Усім їм інкримінували сфабриковану контрреволюційну діяльність. 3 грудня 1937 року протоієрей Іоанн Сарв разом із іншими засудженими душпастирями був розстріляний. До останньої хвилини життя вони демонстрували неймовірну християнську мужність, категорично відмовившись визнавати безпідставні звинувачення та зраджувати свої переконання.