Ірина Фролова, послушниця

Життєвий шлях і мученицький подвиг преподобномучениці Ірини (у миру Ірини Федорівни Фролової) розпочався 1899 року в селі Левино Мединського повіту Калузької губернії, де вона народилася в родині благочестивого селянина Федора Фролова. Відчувши глибоке духовне покликання, у 1924 році дівчина стала послушницею Спасо-Бородинського жіночого монастиря. Навіть після того, як радянська влада закрила святу обитель, черниці не полишили своєї праці й організували на її базі Бородинську сільськогосподарську комуну. Ірина самовіддано працювала в цьому господарстві разом з іншими сестрами. Однак наприкінці 1920-х років більшовицький режим розпочав тотальну ліквідацію будь-яких трудових спільнот, створених при колишніх монастирях. Коли у 1928 році влада остаточно розганяла Бородинську комуну, монахині доручили послушниці Ірині надзвичайно важливу та небезпечну місію — не залишати святиню, а жити на її території під виглядом сторожа, оберігаючи монастир від сплюндрування. Попри постійні загрози та важкі умови, вона смиренно прийняла це послухання й залишилася вірною своєму обов'язку. Трагічна розв'язка настала навесні 1931 року. 19 травня послушницю Ірину заарештували разом із священником та 14 черницями Бородинської обителі. Радянські каральні органи звинуватили вірян у протидії державним заходам та ув'язнили їх у Можайській тюрмі. Вже 10 червня 1931 року судова трійка ОДПУ винесла суворий вирок — три роки виправно-трудових таборів. Перебуваючи у жахливих тюремних умовах, Ірина тяжко захворіла на туберкульоз легень і була госпіталізована до лазарету. 30 вересня 1931 року серце мужньої послушниці зупинилося. Преподобномученицю Ірину поховали в безіменній могилі, проте її подвиг віри назавжди увійшов в історію християнства.