Ірина Смирнова

Свята мучениця Ірина Олексіївна Смирнова (у дівоцтві — Петрова) народилася 1891 року в селянській родині у селі Рамишки Волоколамського повіту Московської губернії. Її сімейне життя розпочалося у 1912 році, коли вона вийшла заміж за Миколу Олексійовича Смирнова та переїхала до села Сутоки. Однак уже через півтора року родину спіткало тяжке випробування: чоловіка засудили до 15 років каторжних робіт за вбивство торговця-дігтяря. Залишившись із двома дітьми, Ірина оселилася у свого свекра. Завдяки бакалійній лавці, яка перейшла їй у спадок від чоловіка, родина не мала матеріальних труднощів. У радянські часи, з 1931 по 1936 рік, Ірина Олексіївна працювала у місцевому колгоспі, але була змушена залишити роботу через проблеми зі здоров'ям. Важливою сторінкою її життя була віддана служба Богові — вона обіймала посаду старости церковної ради Микольського храму в селі Черленково. Активна релігійна позиція жінки стала причиною переслідувань з боку тоталітарного режиму. 16 лютого 1938 року Ірину Олексіївну заарештували. Їй висунули звинувачення у дружніх зв'язках із місцевим священником Віктором Морігеровським, спільній організації допомоги духовенству та парафіянам, регулярних візитах до його оселі, а також у веденні контрреволюційної пропаганди та дискредитації представників радянської влади. Вироком для Ірини Смирнової та отця Віктора став смертний вирок. 7 березня 1938 року їх обох розстріляли. Земне життя мучеників обірвалося на Бутовському полігоні під Москвою, де їх поховали у спільній безіменній могилі. У серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви мученицю Ірину Смирнову було зараховано до лику святих новомучеників і сповідників.