Ісідора Тавенська, Христа ради юродива

У давньому Тавеннійському жіночому монастирі, розташованому в єгипетській Фіваїді, несла свій духовний послух дивовижна дівчина на ім'я Ісидора. Вона добровільно обрала один із найважчих християнських подвигів — юродство заради Христа. Щодня терплячи безпідставні образи, глузування та приниження від інших черниць, Ісидора ніколи не нарікала, а лише щиро дякувала Господу за кожне випробування. Її будні минали у важкій праці: вона безупинно трудилася на монастирській кухні та дбала про чистоту в обителі. Харчувалася праведниця лише крихтами, що залишалися на столах після спільної трапези, а замість чистих напоїв вживала воду, якою мила посуд. Попри несправедливе ставлення оточуючих, вона зберігала абсолютне мовчання, ніколи нікого не засуджувала і не тримала зла в серці. Після багатьох років такого прихованого від людських очей подвигу Господь вирішив явити світові Свою угодницю. Святому пустельнику Питириму, який трудився у суворій Порфиритській пустелі, з'явився ангел Господній. Небесний вісник відкрив старцю велику духовну силу та святість Ісидори. Отримавши це одкровення, преподобний Питирим негайно вирушив до Тавеннійської обителі. Побачивши смиренну черницю, він впав перед нею на коліна, шануючи її як велику обраницю Божу. Вражені цим вчинком шанованого подвижника, сестри монастиря усвідомили свою помилку. Вони зі сльозами на очах зізналися у багаторічних знущаннях і щиро благали прощення у святої. Преподобний Питирим підніс гарячі молитви за каяття сестер та звернувся до них із мудрим духовним повчанням. Тим часом Ісидора, яка понад усе уникала земної слави та почестей, таємно залишила стіни монастиря. До самої своєї кончини вона продовжувала нести свій молитовний подвиг у повній самотності, присвятивши життя невидимому служінню Творцю. Її земний шлях став зразком найвищого смирення, за яке вона отримала вічну небесну нагороду, прославляючи Пресвяту Трійцю.