Ієрофей, єпископ Угорський, Туркійський

### Християнізація Угорщини: місія святителя Ієрофея та візантійський слід Історія поширення православного християнства на теренах Угорщини тісно пов'язана з діяльністю видатного візантійського місіонера — єпископа Ієрофея. Після доленосного візиту східно-угорського князя до Царграда у 948 році, патріарх висвятив Ієрофея на архієрея «Туркеського» (Туркією у Візантії тоді називали угорські землі) та відправив його для навернення місцевих племен. Завдяки самовідданій проповідницькій праці єпископа, православному християнству вдалося глибоко вкорінитися в східних регіонах країни та проіснувати там ще протягом майже двох століть після того, як Угорщина офіційно перейшла до римо-католицизму. ### Свідчення Іоанна Скилиці: долі правителів Вулосуда та Гілаша Відомий візантійський хроніст Іоанн Скилиця залишив цінні історичні відомості про ті часи. За його даними, угорський князь Вулосуд прибув до Константинополя, де прийняв хрещення та отримав щедрі багатства, проте його прихильність до нової віри виявилася лише лукавою примхою. Згодом християнство прийняв інший впливовий правитель — Гілаш, князь «турків» (угорців). На відміну від Вулосуда, який швидко знехтував своїми обітницями перед Богом, Гілаш щиро дотримувався заповідей, відмовився від грабіжницьких набігів на землі ромеїв та навернув до віри багатьох своїх підданих. ### Хронологія місії та археологічні докази Аналіз історичних джерел вказує на те, що просвітницька місія святителя Ієрофея розпочалася в період між 948 та 954 роками. Подальша доля правителів склалася кардинально по-різному: * **Вулосуд**, який порушив союз із Богом, у 955 році зазнав нищівної поразки від германського імператора Оттона I та був страчений. * **Дьюла (Гілаш)** успішно правив у південно-східній частині Угорщини. Сучасні археологічні розкопки в цьому регіоні підтверджують успіх його християнізації: дослідники виявили велику кількість візантійських монет і натільних хрестів, що свідчить про широке поширення віри серед простого люду. ### Давньоруські джерела та слов'янський чинник у катехізації Служіння святителя Ієрофея у тогочасній «Туреччині» опосередковано підтверджується і давньоруськими писемними джерелами, де згадуються місцеві князі, які після хрещення повернулися на свої батьківські землі. Історики припускають, що під час таїнства хрещення князь Дьюла отримав ім'я Стефан. Цікавою особливістю візантійської місії було використання мовного мосту. Велика кількість слов'янізмів у сучасній релігійній термінології угорської мови вказує на те, що на початковому етапі проповіді візантійські місіонери активно залучали двомовних помічників із числа місцевих хрещених слов'ян.