Ієрон і інші з ним, в Мелитині Постраждалі

Святий мученик Ієрон — один із найяскравіших символів непохитної віри та духовної мужності часів раннього християнства. Він народився у каппадокійському місті Тіані, вихований у благочесті своєю праведною матір'ю Стратонікою. Життя Ієрона припало на сувору епоху жорстоких гонінь на послідовників Христа, які ініціювали римські імператори Діоклітіан та Максиміан. Коли святого спробували примусово мобілізувати до язичницького війська, він рішуче відмовився служити чужим богам. Виявивши надзвичайну силу та відвагу, Ієрон дав відсіч посланим за ним воїнам і разом із вісімнадцятьма однодумцями сховався у печері. Проте невдовзі їхнє сховище було викрите через зраду: близький друг Ієрона на ім'я Кіріак підступно видав його та переконав здатися переслідувачам. Усіх полонених відправили до міста Мелітини. Перебуваючи у в’язниці, Ієрон став духовною опорою для інших ув'язнених. Він гаряче закликав побратимів не вклонятися бездушним ідолам, а гідно прийняти смерть заради Христа. На судовому процесі святий безстрашно визнав свої релігійні переконання, за що зазнав нелюдських катувань — кати відсікли йому руку, а його товаришів піддали жорстоким тортурам. Перед стратою Ієрон та інші мученики не падали духом: вони йшли на смерть із радістю, співаючи псалми. Після того як засудженим відтяли голови, благочестивий чоловік Хризафій викупив святу голову Ієрона за великі гроші, щоб поховати її з усіма почестями. Мати Ієрона, Стратоніка, тримаючи в руках єдине, що залишилося від її дитини — відсічену руку, глибоко тужила, але водночас відчувала велику гордість за сина, який став мучеником за істину. Святий Ієрон виявив турботу про близьких навіть перед смертю, залишивши заповіт, у якому подбав про спокійне майбутнє своєї матері та сестри. Згодом християни з пошаною поховали його святі мощі, а на місці пролиття його мученицької крові звели величний храм, де й знайшла свій спокій чесна голова святого.