Корнилій

Преподобний Корнилій Комельський походив із боярського роду Крюкових. Його брат Лукіан служив при московському великокнязівському дворі. Коли Лукіан, досягнувши похилого віку, вирішив піти в монастир преподобного Кирила Білозерського, за ним пішов і Корнилій, який з раннього віку прагнув до самотнього життя. Прийнявши постриг, юний Корнилій почав свої чернечі подвиги з тяжкого послуху - у хлібні, носив важкі вериги, а рідкісні години відпочинку займався списуванням церковних книг. Пізніше з любові до усамітнення преподобний Корнилій залишив Білозерську обитель, відвідав Ростов. У Новгороді святитель Геннадій (пам'ять 4 грудня) намагався утримати його при собі, але подвижник оселився в пустельному місці неподалік Новгорода. Коли і тут його стали відвідувати люди, які прагнули чернечого житія, він перейшов у Тверську Савватиєву пустель, а пізніше, в 1497, оселився в Комельському лісі, неподалік Вологди, де влаштував собі келію. До місця подвигів преподобного Корнилія почали збиратися ченці, і він в 1501 побудував на цьому місці дерев'яний храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. Того ж року митрополит Симон посвятив преподобного Корнилія в сан ієромонаха. У 1512 році, коли кількість братії зросла, преподобний збудував кам'яний храм і написав для братії Статут, складений на основі Статутів преподобних Йосипа Волоцького і Ніла Сорського. То справді був третій Статут, написаний російським святим для чернечих. Преподобний Корнилій Комельський вирізнявся щедрістю до бідних, під час голоду їм було влаштовано притулок для дітей на монастирському дворі. За любов до бідних і сирот преподобний Корнілій багато разів удостоювався благодатного бачення преподобного Антонія Великого (пам'ять 17 січня), до якого живив особливе благоговіння і спорудив на честь великого подвижника храм у своїй обителі. Суворість життя святого порушила ремствування деяких із братії, і преподобний Корнілій змушений був залишити обитель і оселитися на Сурському озері, за 70 верст від свого монастиря. Деякий час він трудився і в Трійце-Сергієвій Лаврі. За клопотанням ченців Корнилієвої обителі великий князь Василь Іванович переконував преподобного повернутись у свою обитель. Подвижник послухався і, повернувшись до свого монастиря, передав наполегливість своєму учневі Лаврентію і зачинився у своїй келії.

Під час нападу татар на Вологодську землю преподобний Корнилій, оберігаючи братію, разом з ними пішов у Білозерський край. Помер преподобний у віці 82 роки 19 травня 1537 року. Багато учнів преподобного Корнилія також прославилися святістю життя: преподобні Геннадій Любимоградський (пам'ять 23 січня), Кирило Новоєзерський (пам'ять 4 лютого), Іродіон Ілозерський (пам'ять 28 вересня), Адріан Пошехонський (пам'ять 5 березня), Лаврентій і Касьян Комель.

Загальноцерковне святкування преподобного Корнілія (19 травня) встановлено 25 січня 1600 року патріархом Іовом та собором єпископів. Життя преподобного складено учнем його Нафанаїлом 1589 року. Є служба та похвала святому, зберігся Статут, написаний преподобним Корнилієм.