Кіра
Берійська (Македонська) самітниця, прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Жития преподобных Марины и Киры Берийских (Македонских)
Преподобные Марина и Кира, родные сестры, жили в IV веке в городе Берии (Малая Азия). Родители их были знатными и богатыми, но сестры, достигнув совершеннолетия, оставили дом и удалились из города. Отгородив небольшой уголок земли, святые девы завалили вход в свое убежище камнями и глиной, оставив лишь небольшое отверстие, через которое им подавали пищу, и жили там под открытым небом. На теле они носили тяжелые железные вериги и терпеливо переносили голод: в течение трех лет они принимали пищу один раз в 40 дней. К ним пришли их прежние служанки, желая присоединиться к их подвижнической жизни. Святые поместили их в отдельном домике недалеко от ограды и руководили ими, возбуждая к подвигам молитвы и поста. Так подвизались они в течение 40 лет. Свое уединение они нарушили лишь для того, чтобы совершить путешествие в Иерусалим для поклонения Гробу Господню. Во время странствия они не принимали никакой пищи, пока не поклонились святым местам, возвращаясь обратно, также ничего не вкушали. Такой же подвиг они совершили еще раз, когда путешествовали ко гробу первомученицы равноапостольной Феклы в Исаврию. Скончались преподобные Марина и Кира около 450 года.
Преподобна Кіра Берійська
Преподобні сестри Марина і Кіра жили у IV столітті в місті Берія (Мала Азія). Їхні батьки були знатними й багатими, але, досягнувши повноліття, сестри залишили дім і відійшли з міста. Відгородивши невеликий куточок землі, вони завалили вхід камінням і глиною, залишивши лише маленький отвір, через який їм подавали їжу, й жили там просто неба.
На тілах вони носили важкі залізні вериги й терпляче переносили голод: протягом трьох років приймали їжу лише раз на сорок днів. До них приєдналися їхні колишні служниці, бажаючи наслідувати їхній подвиг. Святі розмістили їх в окремому домику неподалік і наставляли в молитві та пості.
Життя преподобних добре знав блаженний Феодорит, єпископ Кирський: лише його, з пошани до святительського сану, допускали сестри до свого житла. Він переконував їх не обтяжувати себе надмірними веригами, адже слабка тілом Кіра завжди була зігнута під їхньою вагою й не могла випрямитися.
Так вони подвизалися протягом сорока років. Лише двічі порушили своє усамітнення — здійснивши паломництво до Єрусалима для поклоніння Гробу Господньому та до гробу первомучениці рівноапостольної Фекли в Ісаврії. Під час цих подорожей вони нічого не їли, доки не звершили поклоніння святим місцям.
Преподобні Марина і Кіра спочили близько 450 року.