Кирило
Олександрійський патріарх
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Визначний отець і вчитель Церкви V століття. Очолив боротьбу православного світу проти єресі Несторія на ІІІ Вселенському Соборі в Ефесі. Саме святитель Кирило точно сформулював догмат про те, що Діву Марію слід називати Богородицею, оскільки народжений Нею Ісус Христос є одночасно і досконалим Богом, і досконалою людиною.
Святитель Кирило Олександрійський
Святитель Кирило походив зі знатної та благочестивої християнської родини. Він здобув світську освіту, вивчав філософію, але найбільше прагнув осягнути знання Священного Писання та істин християнської віри. У юності вступив до скиту святого Макарія в Нітрійських горах, де перебував шість років.
Патріарх Олександрійський Феофіл (385–412) посвятив його в диякони, зарахував до кліру й, бачачи його дар проповідника, доручав виголошувати повчання.
Після смерті патріарха Феофіла Кирило був одностайно обраний на патріарший престол Олександрійської Церкви. Він ревно дбав про утвердження пастви у вірі та благочесті, викриваючи ворогів християнства — юдеїв і язичників.
Боротьба з єрессю Несторія
Особливо проявилася його ревність у боротьбі з єрессю Несторія, яка сколихнула Церкву. Святитель Кирило писав увещувальні послання до Несторія, листи імператору Феодосію Молодшому, папі Целестину I, а також у монастирі, спростовуючи хибні думки й викладаючи істинне християнське вчення про втілення Сина Божого.
На III Вселенському Соборі в Ефесі (431 р.) святитель Кирило був головою й утвердив православне вчення.
Кончина і спадщина
Святитель Кирило упокоївся у 444 році. Його життя й служіння залишили глибокий слід в історії Церкви, а його твори й сьогодні є джерелом богословської мудрості.