Лука

Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол із 70-ти, сподвижник святого апостолаПавла (Фил. 1, 24; 2 Тим. 4, 10), лікар з освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут палко сприйняв спасенне вчення від Самого Господа. Серед 70 учнів святого Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі (Лк. 10, 1 - 3). Після Воскресіння Господь Ісус Христос явився святим Луці і Клеопі, що йшов до Еммауса.

Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла, і з того часу вони були нерозлучними. Коли святого Павла залишили всі співробітники, апостол Лука продовжував ділити з ним всі труднощі подвигу (2 Тим. 4, 10). Після мученицької кончини первоверховних апостолів святий Лука залишив Рим і з проповіддю пройшов Ахайю, Лівію, Єгипет та Фіваїду. У місті Фіви він мученицько закінчив земний шлях.

Передання засвоює йому написання перших ікон Божої Матері. "Благодать Того, Хто народився від Мене і Моя милість з цими іконами нехай буде", - сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра Павла. Євангеліє написане ним у 62 – 63 роках у Римі, під проводом апостола Павла. Святий Лука в перших віршах (Лк. 1,3) чітко висловив мету своєї праці: найбільш повно і в хронологічній послідовності описав по порядку все, що відомо християнам про Ісуса Христа та Його вчення, і тим самим дав тверде історичне обґрунтування християнської надії (Лк. 1, 4). Він ретельно досліджував факти, широко використовував усне передання Церкви та оповідання Найчистішої Діви Марії (Лк.2,19;Лк.2,51).

У богословському змісті Євангеліє від Луки відрізняється насамперед вченням про загальність спасіння, здійсненого Господом Ісусом Христом, про всесвітнє значення євангельської проповіді. Святий апостол написав також книгу Дій святих апостолів у 62 - 63 роках у Римі. Книга Діянь, будучи продовженням Четвероєвангелія, розповідає про труди і подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. У центрі оповідання - Апостольський Собор (51 рік після Різдва Христового), як основна церковна подія, що стала догматичним підґрунтям для відмежування християнства від юдейства і самостійного поширення його у світі (Дії 15, 6 - 29). Богословським предметом книги Дій є переважно Домобудування Святого Духа, яке здійснюється в заснованій Господом Ісусом Христом Церкві від Вознесіння і П'ятидесятниці до Другого Христового пришестя.