Вебсайт православного суспільства

Це місце, де люди можуть знайти духовний зв'язок з Богом...

На Таїнства в Капличці не має та не може бути кошториса.
Саме Бог є творцем Таїнства, а батюшка лише знаряддя в Божих руках.

Марон

Марон

Сирійський пустельник

Запалити свічку
Рекомендована сума: грн
Зараз горять свічки

Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.

Подати записку
Добавити з Пом'яника (після реєстрації)
Орієнтовна сума: грн Сума буде розраховуватися при оформленні замовлення

Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.

Дні пам'яті:
Перехідна пам'ять Перехідна пам'ять

Преподобні Фаласій, Лімній і Варадат, Сирійські пустельники Преподобний Фаласій, Сирійський пустельник, жив у V столітті. У юному віці він пішов на вершину гори поблизу селища Таргала і 38 років провів там у чернечих подвигах, не маючи даху над головою – ні келії, ні намету. За простоту вдачі, лагідність і смиренність він був удостоєний від Господа дару чудотворень та зцілення хвороб. Багато хто хотів жити під його керівництвом, і святий не відмовляв тим, хто приходить, він сам будував їм келії. Помер мирно, заспокоївшись від своїх праць. Преподобний Лімній розпочав свої подвиги під керівництвом преподобного Фаласія і прожив біля нього досить довгий час, засвоївши чесноти свого вчителя – простоту в наверненні, лагідність та смирення. Потім преподобний Лімній перейшов до преподобного Марона (пам'ять 14 лютого). На вершині гори він зробив собі маленьку загородку з каміння без даху і, через невеликий отвір у ній, розмовляв із тими, хто приходить. Серце його було сповнене співчуття до людей. Бажаючи в міру сил допомогти всім знедоленим, він за допомогою своїх шанувальників влаштував на схилах гори дивний будинок, житла для жебраків і калік і живив їх тим, що доставляли йому благочестиві люди. Святий подвижник пожертвував для цієї злиденної братії навіть своєю безмовністю та усамітненням і взяв на себе турботу про їхню духовну їжу, спонукаючи молитися і славити Господа. За своє святе життя він сподобився дару чудотворення. Преподобний Варадат Сирійський почав подвиг пустельного проживання в хатині на околицях Антіохії. Потім він влаштував собі на горі кам'яну келію, таку тісну й низьку, що подвижник міг перебувати в ній тільки в положенні. В ній не було ні вікон, ні дверей, в навмисне щілини проникав вітер, дощ і холод, а влітку вона не рятувала від спеки. Через багато років Олександрійський патріарх Феодорит, що відвідав його, переконав преподобного залишити тісне житло. Тоді святий пішов у новий затвор: покритий з голови до ніг шкіряним хітоном із невеликим отвором для дихання, він молився стоячи з піднятими до неба руками. Благодать Божа підкріплювала його у працях та очистила його серце від пристрастей. До нього почали стікатися люди за духовними порадами, і святий Варадат з глибокою смиренністю наставляв їх. Досягнувши багатьох благодатних дарів, преподобний зі світом відійшов до Господа.

Марон Сирийский пустынник: Преподобный Марон Пустынник


Прп. Марон Сирийский

Житие преподобного Марона, написанное блаженным Феодоритом Кирским

1. Упомяну о Мароне, ибо и он украсил божественный лик святых. Возлюбив жизнь под открытым небом, он избрал местом жительства своего вершину горы, в старину почитаемой язычниками. Освятив это место идольских жертвоприношений и соделав его местом служения Богу, он подвизался там, построив для себя небольшой шалаш, в котором, впрочем, редко бывал. Собирая нетленное богатство любомудрия, он не только совершал обычные для подвижников труды, но изобретал и новые.

2. Высший же Судия с трудами Марона соизмерял Свою благодать. Великодаровитый, Он так щедро одарил этого подвижника силой исцелений, что слава о Мароне распространилась повсюду; со всех сторон приходило к нему множество людей, которые на собственном опыте убеждались в истине доходивших до них слухов. Перед очами всех и горячки гасли под росою его благословения, и исступления прекращались, и бесы обращались в бегство, и различные болезни исцелялись единственным лекарством. Ибо врачи обыкновенно к каждой болезни применяют соответствующее ей лекарство, а молитва святых есть общее лекарство против всех болезней.

3. Марон врачевал не только телесные болезни, но исцелял и души: одного он излечивал от любостяжания, другого – от гнева, третьему внушал целомудрие, четвертому преподавал уроки справедливости, в пятом обличал невоздержание, а шестого пробуждал от лености. Упражняясь в таком земледелии, он взрастил много плодов любомудрия и насадил для Бога тот сад, который и ныне процветает в земле Кирской. В этом рассаднике благочестия был выращен великий Иаков, к которому по справедливости приложимо пророческое изречение: праведник яко финикс процветет, яко кедр, иже в Ливане, умножится (Пс. 91, 13), и многие другие, о которых я, при помощи Божией, упомяну в своем месте.

4. Подвизаясь таким образом в Божественном земледелии, врачуя и души, и тела, Марон, после недолгой болезни, посетившей его для того, чтобы мы познали и слабость тела, и силу души, отошел из жизни сей. О мощах его возник между соседями сильный спор. Жители одного соседнего многолюдного селения, придя как-то все вместе, захватили это вожделенное сокровище, разогнав прочих. Построив для него большой храм, они и до сего дня получают большую пользу, прославляя победоносца Марона во время всеобщего праздника. А мы и заочно получаем от него благословение: вместо гроба для нас достаточно памяти о блаженном.

Блаженный Феодорит Кирский. История боголюбцев

Молитви