Матвій
апостол з 12-ти, євангеліст, сщмч.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Був апостолом із Дванадцятьох. До звернення до Христа Матвій служив митарем, збирачем податей для Риму. Почувши голос Ісуса Христа: «Йди за Мною» (Мт. 9, 9), він залишив свою посаду і пішов за Спасителем. Сприйнявши благодатні дари Духа Святого, апостол Матвій спочатку проповідував у Палестині. Перед виходом на проповідь у далекі країни на прохання юдеїв, що залишалися в Єрусалимі, апостол написав Євангеліє. У ряді книг Нового Завіту Євангеліє від Матвія стоїть першим. Написано єврейською мовою. Промови і діяння Спасителя Матвій викладає відповідно трьом сторонам служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над світом невидимим і видимим і Першосвященика, який приносить жертву за гріхи всіх людей.
Святий апостол Матвій обійшов із благовістям Сирію, Мідію, Персію та Парфію, закінчивши свої проповідницькі праці мученицькою кончиною в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів із грубими звичаями та віруваннями. Святий апостол Матвій своєю проповіддю тут звернув кількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву і збудував храм у місті Мирмени, поставив у ній єпископом свого супутника на ім'я Платон. Коли апостол старанно благав Бога про звернення ефіопів, під час молитви явився йому Сам Господь в образі юнака і, давши жезло, наказав поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і приноситиме плоди, а від кореня його витікатиме джерело води. Обмившись у воді і скуштувавши плодів, ефіопи змінять свою дику вдачу, стануть добрими і лагідними. Коли апостол ніс жезло до храму, то зустрів на шляху дружину та сина правителя цієї країни Фулвіана. одержимих нечистим духом. Святий апостол ім'ям Ісуса Христа зцілив їх. Це диво звернуло до Господа ще багато поган. Але пан не хотів, щоб його піддані стали християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві і наказав стратити його.
Святого Матвія поклали обличчям униз, засипали хмизом і підпалили. Коли багаття розгорілося, всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матвію. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, облив його смолою і поставивши навколо дванадцять ідолів. Але полум'я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про пощаду, і по молитві апостола полум'я вляглося. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, і він відійшов до Господа (60 р.).
Імператор Фулвіан гірко розкаявся у скоєному. але своїх сумнівів не залишив. Він наказав покласти тіло святого Матвія в залізну труну і кинути в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог Матфєєв збереже тіло апостола у воді, як зберіг його у вогні, слід поклонятися цьому Єдиному Істинному Богу. Тієї ж ночі до єпископа Платона в сонному видінні з'явився апостол Матвій і наказав йому йти з кліром на берег моря і знайти там його тіло. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесена хвилею труна була з честю перенесена до храму, побудованого апостолом. Тоді Фулвіан попросив у Матвія прохання, після чого єпископ Платон хрестив його з ім'ям Матвій, яке дав йому за велінням Божим. Фулвіан згодом прийняв єпископство і продовжив справу освіти свого народу.
Матфей апостол із 12-ти, євангеліст, священномученик: Апостол і євангеліст Матфей та праведний Фулвіан, князь Ефіопський
Святий апостол і євангеліст Матфей, називаний також Левієм (Мк. 2:14; Лк. 5:27), апостол із дванадцяти (Мк. 3:18; Лк. 6:45; Діян. 1:13), брат апостола Якова Алфеєвого (Мк. 2:14). Був митарем, тобто збирачем податків для Риму, бо юдеї перебували під владою Римської імперії. Він жив у галілейському місті Капернаумі. Матфей, почувши голос Ісуса Христа: «Іди за Мною» (Мф. 9:9), залишив свою посаду й пішов за Спасителем. Христос і Його учні не відкинули запрошення Матфея й відвідали його дім, де розділили трапезу з друзями та знайомими митара — такими ж, як і господар, митарями та грішниками. Це надзвичайно вразило фарисеїв і книжників.
Митарі, збираючи податки зі співплемінників, робили це з великою вигодою для себе. Люди користолюбні й жорстокі, вони вважалися у юдеїв за зрадників батьківщини та віри. Слово «митар» звучало для юдеїв так само, як слова «грішник» і «ідолопоклонник». Говорити зі збирачем податків вважалося гріхом, спілкуватися з ним — оскверненням. Але юдейські учителі не могли зрозуміти, що Господь «прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння» (Мф. 9:13).
Матфей, усвідомивши свої гріхи, відшкодував учетверо тим, кого раніше оббирав, роздав решту свого майна бідним і разом з іншими апостолами пішов за Христом. Святий Матфей слухав настанови Божественного Учителя, бачив численні Його чудеса, ходив разом із 12 апостолами з проповіддю до «загиблих овець дому Ізраїлевого» (Мф. 10:6), був свідком страждань, смерті й Воскресіння Спасителя та славного Його Вознесіння на небо.
Прийнявши благодатні дари Духа Святого, що зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці, апостол Матфей спочатку 8 років проповідував у Палестині. Перед відходом на проповідь у далекі краї, на прохання юдеїв, що залишалися в Єрусалимі, святий апостол Матфей закарбував у Євангелії земне життя Спасителя світу — Богочоловіка Ісуса Христа та Його Вчення.
У ряді книг Нового Завіту Євангеліє від Матфея стоїть першим. Місцем написання Євангелія називають Палестину. Євангеліє написане святим Матфеєм у 42-му році (після Різдва Христового) сучасною йому єврейською мовою й перекладене на грецьку. Єврейський текст до нас не дійшов, але про нього нагадують численні лінгвістичні та культурно-історичні особливості грецького перекладу тексту.
Апостол Матфей проповідував серед народу, що мав цілком визначені релігійні уявлення про Месію. Його Євангеліє є яскравим доказом того, що Ісус Христос — істинний Месія, передречений пророками, й іншого не буде (Мф. 11:3). Промови й діяння Спасителя євангеліст викладає у трьох розділах, що відповідають трьом сторонам служіння Месії: як Пророка й Законодавця (гл. 5–7), Царя над світом видимим і невидимим (гл. 8–25) та Первосвященика, що приносить Жертву за гріхи всіх людей (гл. 26–27). Богословський зміст Євангелія, крім христологічної теми, включає також учення про Царство Боже й про Церкву, яке Господь викладає в притчах про внутрішню готовність до входження в Царство (гл. 5–7), про гідність служителів Царства у світі (гл. 10–11), про ознаки Царства й його зростання в душах людських (гл. 13), про смирення й простоту спадкоємців Царства (Мф. 18:1–35; Мф. 19:13–30; Мф. 20:1–16; Мф. 20:25–27; Мф. 23:1–28), про есхатологічне розкриття Царства у Другому Пришесті Христовому й у щоденному духовному житті Церкви (гл. 24–25). Царство Небесне й Церква тісно поєднані в духовному досвіді християнства: Церква є історичним втіленням Царства Небесного у світі, а Царство Небесне є Церква Христова в її есхатологічній досконалості (Мф. 16:18–19; Мф. 28:18–20).
Святий апостол Матфей обійшов із благовістям Сирію, Мідію, Персію, Парфію, завершивши свої проповідницькі труди мученицькою кончиною в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів із грубими звичаями й віруваннями. Святий апостол Матфей своєю проповіддю тут навернув кількох ідолопоклонників до віри у Христа, заснував Церкву й збудував храм у місті Мирмени та поставив у ньому єпископом свого супутника на ім’я Платон.
Коли святий апостол ревно молив Бога про навернення ефіопів, під час молитви явився йому Сам Господь у вигляді юнака й, давши жезл, повелів поставити його при дверях храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево й буде приносити плоди, а від кореня його витікатиме джерело води. Омившись у воді й скуштувавши плодів, ефіопи змінять свій дикий норов і стануть добрими та лагідними.
Коли святий апостол ніс жезл до храму, він зустрів на шляху жінку та сина правителя цієї країни Фулвіана, одержимих нечистим духом. Святий апостол Іменем Ісуса Христа зцілив їх. Це чудо навернуло до Господа ще багато язичників. Але владар не бажав, щоб його піддані стали християнами й перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві й наказав його стратити. Святого Матфея поклали обличчям донизу, засипали хмизом і підпалили. Коли багаття розгорілося, всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матфею. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, обливши його смолою, а навколо багаття поставити 12 ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про пощаду, і, за молитвою мученика, полум’я вщухло. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, а він відійшов до Господа (+60).
Правитель Фулвіан гірко розкаявся у вчиненому, але сумнівів своїх ще не залишив. За його наказом тіло святого Матфея поклали в залізний гріб і кинули в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог Матфея збереже тіло апостола у воді, як зберіг його у вогні, то слід поклонятися Цьому Єдиному, Істинному Богові.
У ту ж ніч єпископу Платону в сонному видінні явився апостол Матфей, повелів йому йти з кліром на берег моря й знайти там його тіло. Разом з єпископом на берег моря прийшов і правитель Фулвіан зі своєю свитою. Винесений хвилею гріб був із честю перенесений у храм, збудований апостолом. Тоді Фулвіан попросив у святого апостола Матфея прощення, після чого єпископ Платон охрестив його з ім’ям Матфей, яке дав йому, корячись Божому велінню. Незабаром святий Фулвіан-Матфей відмовився від влади й став пресвітером.
Після смерті єпископа Платона йому явився апостол Матфей і закликав очолити Ефіопську Церкву. Прийнявши єпископство, святий Матфей-Фулвіан багато потрудився у проповіді Слова Божого, продовжуючи справу свого небесного покровителя.