Меркурій

Святий мученик Меркурій Смоленський був слов’янин, імовірно родом із Моравії, нащадок князівського роду. Вихований у Православ’ї, святий Меркурій із ревності до істинної віри залишив своє отечество й прийшов на Русь, де служив у війську смоленського князя. Святий воїн таємно провадив подвижницьке життя — був суворим постником, дівственником, проводив ночі в молитві, духовно готуючи себе до страждань за віру Христову.

У 1239 році полчища татар, що вже поневолили багато руських міст, підійшли до Смоленська й стали за 25 верст від нього, на Долгомості, погрожуючи розоренням міста й його святинь. Пономар, який молився вночі в Смоленському соборі перед чудотворним образом Божої Матері, почув голос Небесної Владичиці, що наказала йому розшукати святого воїна й сказати йому: «Меркурію! Іди на брань воєнну, Владичиця кличе тебе».

Воїн прийшов у собор і сам почув голос Пречистої Діви, що посилав його на битву з ворогом і обіцяв Небесну допомогу.

Тієї ж ночі воїн Христовий вирушив у татарський стан на Долгомості. Там він зійшовся в бою з ватажком татарського війська — велетнем, що мав величезну силу, переміг його й вступив у єдиноборство з ворожим військом. Закликаючи Ім’я Господа й Пречистої Богородиці, святий воїн знищив безліч ворогів. Татарські воїни з жахом бачили, що святому Меркурію допомагають у битві блискавичні мужі й сяюча Жона, і, не маючи сили встояти проти воїна Христового, кинулися у втечу. Сам святий Меркурій прийняв смерть у бою від сина вбитого ним татарського велетня.

Жителі Смоленська, врятовані чудесним заступництвом Господа й Пресвятої Богородиці, з честю поховали тіло святого воїна-мученика в соборі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Незабаром після своєї кончини святий Меркурій явився у видінні тому ж пономарю й велів повісити над його гробом зброю, обіцяючи смолянам постійну допомогу й заступництво в усіх скорботах і бранях.