Неофіт Любимов, пресвітер

Священно­мученик Неофіт (Неофіт Порфирійович Любимов) народився в 1846 році в селі Табори Самарського повіту Самарської губернії. Вищу освіту отримав у Київській духовній академії, закінчивши її кандидатом богослов'я. З 1876 по 1882 рік був викладачем російської мови та громадянської історії в Симбірському єпархіальному жіночому училищі, з 1885 року – юристом та інспектором класів того ж училища. Викладав також у Маріїнській жіночій гімназії Симбірська та Симбірському кадетському корпусі. У 1885 році Неофіт Порфирійович був рукоположений у священики до церкви Введення у храм Пресвятої Богородиці єпархіального училища. У його проповідях містяться настанови про духовне виховання та моральне вдосконалення. Він підкреслював важливість освіти, заснованої на православній вірі, і закликав до добродійного життя. Тридцять три роки життя протопресвітера Неофіта були присвячені священницькому служінню, яке він виконував з усвідомленням великої відповідальності. Він активно брав участь в освітніх читаннях для робітників і заснував власне місіонерське видавництво, публікуючи праці проти сектантства та на захист православ'я. У 1918 році був арештований після панахиди за колишнього царя Миколу II. Обвинувачений в агітації проти радянської влади, 17 вересня 1918 року був засуджений до розстрілу і страчений. Його тіло було поховане на Калитниковському кладовищі, яке стало нині безвісним.