Отців Помісного Собору Церкви Руської 1917–1918 років

Помісний Собор Руської Православної Церкви 1917–1918 рр.

• Протягом двох століть Церква була позбавлена канонічного самоуправління й підпорядковувалася державній владі.
• На початку ХХ ст. виникла гостра потреба відновлення соборного устрою.
• У 1905–1906 рр. створено Предсоборне Присутствие, але цар Миколай ІІ не дав згоди на скликання Собору.
• У 1912–1917 рр. працювало Предсоборне Совещание, яке готувало матеріали для майбутнього Собору.
• Після Лютневої революції 1917 р. питання про Собор стало нагальним. 15 серпня 1917 р. в Москві відкрився Помісний Собор.

Головні рішення Собору

• 28 жовтня 1917 р. ухвалено постанову про відновлення Патріаршества.
• 5 листопада 1917 р. жеребом обрано Патріарха — митрополита Тихона (Белавіна).
• Визначено, що між Соборами Церквою керують два органи: Священний Синод і Вищий Церковний Совет, очолювані Патріархом.
• Прийнято постанови про проповідництво, про правове становище Церкви, про приходський устав, про єдиновірців.
• Канонізовано святителів Софронія Іркутського та Іосифа Астраханського.

Історичний контекст

• Декрет Радянської влади від 10 січня 1918 р. «Про відділення церкви від держави» позбавив Церкву прав і майна.
• Почалися гоніння: у 1918 р. було розстріляно близько 3000 священнослужителів і багато мирян.
• Собор постановив щорічно поминати мучеників і сповідників.
• Установлено порядок обрання Патріарха й Місцеблюстителя престолу.
• Патріарх Тихон у посланнях засуджував беззаконня й анафематствував гонителів Церкви.

Таким чином, головним історичним результатом Собору стало відновлення Патріаршества й обрання святителя Тихона, що повернуло Руській Церкві канонічне керівництво.