Паїсій
Углицький ігумен
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Ігумен Покровського монастиря поблизу Углича; був племінником преподобного Макарія Калязинського (+ 1483). Після смерті батьків 11-річним юнаком св. Паїсій прийшов в обитель свого дядька, який і вдягнув його в чернечу одежу.
Під керівництвом преподобного Макарія юний інок проводив життя у подвигах слухняності, посту та молитви, займаючись переписуванням рятівних книг. У 1476 р. за бажанням князя Андрія Васильовича преподобний Паїсій заснував за три версти від Углича товариський Покровський монастир, у якому і був обраний ігуменом. Подвизаючись у Покровській обителі, преподобний Паїсій досяг глибокої старості і помер у 1504 р.
Мощі його, уславлені чудесами, спочивають під спудом у Покровській обителі.
Преподобний Паїсій Великий
Преподобний Паїсій Великий жив у Єгипті. Його батьки, християни, роздавали щедру милостиню всім нужденним.
Після смерті чоловіка мати, за натхненням Ангела, віддала молодшого сина Паїсія до церковного кліру.
Юний Паїсій полюбив чернече життя й вступив до одного з єгипетських скитів. Відрікшись від своєї волі, він жив під духовним керівництвом святого Памви (пам’ять 18 липня), у всьому виконуючи його повеління. Старець сказав, що новоначальному іноку особливо потрібно берегти зір, щоб охоронити свої почуття від спокус, і Паїсій, виконуючи настанову, три роки ходив із опущеними вниз очима.
Святий подвижник старанно читав духовні книги й особливо прославився подвигом посту та молитви. Спочатку він не споживав їжі протягом тижня, потім — двох, а іноді, після причастя Святих Христових Таїн, залишався без їжі по сімдесят днів.
Подвижництво в пустелі
У пошуках самотнього безмов’я преподобний Паїсій пішов у Нитрійську пустелю, де жив у печері, висіченій власними руками. Там він удостоївся дивного видіння: Господь Ісус Христос відкрив йому, що заради його трудів уся Нитрійська пустеля буде населена подвижниками. На питання святого, де іноки знайдуть у пустелі все необхідне для життя, Господь відповів: якщо вони виконуватимуть Його заповіді, Він Сам забезпечить їх усім потрібним і поставить вище бісівських спокус.
З часом до преподобного Паїсія зібралося багато іноків і мирян, так був заснований монастир. Головний його заповіт був один: нічого не робити за своєю волею, а у всьому виконувати волю наставників.
Чудеса і духовні настанови
Одного разу він був піднесений у райські обителі й удостоївся причаститися там невещественної Божественної їжі. За свої подвиги Господь дарував йому прозорливість і дар зцілення душ людських.
Відомий випадок із його житія: один учень, за благословенням преподобного, пішов продавати рукоділля в Єгипет і зустрів юдея, який переконав його, що Христос не є Месія. Інок, вагавшись, сказав: «Може, й правда те, що ти говориш». Повернувшись, він побачив, що преподобний не звертає на нього уваги. Паїсій сказав: «Мій учень був християнином, ти ж тепер не християнин, від тебе відійшла благодать Хрещення». Лише після щирого покаяння інока преподобний молився й випросив йому прощення.
Інший інок самовільно залишив пустелю, впав у безвір’я, але згодом, за молитвами преподобного, був помилуваний Господом і повернувся до покаяння.
Кончина святого
Преподобний Паїсій відзначався великим смиренням, подвигами посту й молитви, але намагався приховувати їх від інших. На питання іноків, яка доброчесність найвища, він відповів: «Та, що звершується в таємниці й про яку ніхто не знає».
Преподобний Паїсій спочив у V столітті в глибокій старості й був із честю похований численними іноками. Згодом його мощі були перенесені преподобним Ісидором Пелусіотом (пам’ять 4 лютого) до Пелусіотської обителі й покладені поруч із мощами преподобного Павла Пустельника, з яким він був особливо духовно близький.