Пелагія Жидко

Мучениця Пелагія народилася в 1897 році в селі Кучеряївка Бобровського району Воронезької губернії в родині селянина Степана Степановича Жидка. Вона вирішила присвятити своє життя служінню Господу. У двадцятих роках монастирі у Воронезькій області були закриті, і монахи розійшлися по селах, де збиралися християнські громади. Переслідування Руської Православної Церкви не припинялися, і до кінця 1937 року не залишилося священиків у Бутурліновському районі, але християни продовжували збиратися для молитви. 27 листопада 1937 року Пелагію заарештували. На допиті вона відповіла, що не вважає себе винною в контрреволюційній пропаганді, оскільки не займалася нею. Вона лише висловлювала незадоволення колгоспним життям. Слідство звинуватило її в активній участі в контрреволюційній організації, спрямованій на повалення радянської влади. 15 грудня 1937 року трійка НКВД засудила Пелагію до десяти років ув'язнення в виправно-трудовому таборі. У 1942 році, після багатьох в'язниць, вона прибула в Карлаг у Казахстані, вже повністю сліпа. Пелагія Жидко померла 26 червня 1944 року на території Карлага в Джартасі і була похована в безіменній могилі на табірному кладовищі.