Пимен
Угреський прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Пимен (у миру Петро Дмитрович М’ясников) народився 10 серпня 1810 року в місті Вологді в сім’ї благочестивих і заможних людей торгового стану — Дмитра Афанасійовича та Авдотії Петрівни.
Ще в дитинстві він полюбив читання Святого Письма. У сімнадцять років, прочитавши книгу «Алфавіт духовний», остаточно утвердився в думці відмовитися від світу й присвятити себе монашому життю.
У червні 1832 року Петро вступив до Новоозерського Кирилового монастиря, а в 1833 році перейшов до Оптиної пустині, де став келійником ієромонаха Іларія. Коли Іларій був призначений настоятелем Николо‑Угрешського монастиря, він узяв із собою Петра.
26 березня 1838 року ігумен Іларій постриг його в мантію з іменем Пимен — на честь великого подвижника монашества. У 1839 році він був висвячений у сан ієродиякона, а 25 квітня 1840 року — у сан ієромонаха.
Настоятель і архімандрит
16 жовтня 1853 року ієромонах Пимен був призначений настоятелем Николо‑Угрешської обителі. 24 серпня 1858 року митрополит Московський Філарет (Дроздов) за його заслуги підніс його до сану архімандрита.
За час управління монастирем (27 років) отець Пимен збудував п’ять храмів:
- Николаївський собор (1843),
- церкву преподобної Марії Єгипетської (1851),
- Успенську (1852),
- Скорботну та Петропавлівську скитську (1860).
Усі вони були освячені митрополитом Філаретом.
У 1869 році архімандрит Пимен був призначений благочинним громадських монастирів Московської єпархії.
Особистість і подвиг життя
Преподобний Пимен відзначався:
- щирим благочестям і простотою,
- строгим дотриманням церковного уставу,
- турботою про братію та милосердям до бідних.
Він не збирав багатств для себе, але невтомно дбав про добробут обителі. Був вимогливим до братії, але водночас щедрим і милостивим. Ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто просив милостиню.
Його слово було простим і ясним, він не любив «виляти голосом» при читанні, кажучи: «Слово Боже має власну силу і не потребує наших прикрас».
Кончина
Праведна кончина архімандрита Пимена настала 17 серпня 1880 року. Він залишив по собі пам’ять як подвижник, що збудував і утвердив обитель, прославив її духовним і матеріальним розквітом.