Пімен

Преподобний Пимен Великий народився близько 340 року в Єгипті. Разом із двома своїми братами — Анувієм і Паісієм — він пішов до одного з єгипетських монастирів, де всі троє прийняли чернечий постриг. Брати були настільки строгими подвижниками, що коли їхня мати прийшла до монастиря, щоб побачити дітей, вони не вийшли до неї зі своїх келій. Мати довго стояла й плакала. Тоді преподобний Пимен сказав їй крізь зачинені двері келії: «Якщо ти перенесеш тимчасову розлуку з нами, то в майбутньому житті будеш бачити нас, так ми сподіваємося на людинолюбство Боже!»   Мати смирилася й повернулася додому.

Слава про подвиги й доброчесності преподобного Пимена поширилася по всій країні. Одного разу правитель області захотів бачити його. Але Пимен, уникаючи слави, розсудив: «Якщо вельможі стануть приходити до мене й шанувати, тоді й багато людей із народу почнуть приходити й заважати моєму безмовності, і я позбудуся благодаті смирення, яку здобув за допомогою Божою».   І передав він відмову.

Для багатьох іноків преподобний Пимен був духовним наставником і керівником. Вони записували його відповіді для повчання себе й інших.

• На питання: «Чи слід покривати мовчанням гріх брата, якщо побачиш його?» — старець відповів: «Якщо ми приховаємо гріхи братів, то й Бог приховає наші гріхи. Якщо ти побачиш брата, що грішить, не вір своїм очам і знай, що твої гріхи подібні до колоди, а гріхи брата твого — до сучка, і тоді ніколи не будеш приходити в смущення й спокусу».
• Інший інок сказав: «Я тяжко згрішив і хочу провести в покаянні три роки. Чи достатній такий термін?» — старець відповів: «Цього багато».   Інок запитав далі: чи достатньо року або сорока днів? Старець сказав: «Я думаю, що якщо людина від усього серця покається й твердо вирішить більше не повертатися до гріха, то Бог прийме й триденне покаяння».
• На питання, як позбутися нав’язливих злих думок, старець відповів: «Якщо людина має з одного боку вогонь, а з іншого — посудину з водою, то коли загориться від вогню, бере воду й гасить. Так само й злі помисли, навіяні ворогом нашого спасіння, можуть, немов іскра, розпалити в людині гріховні бажання. Треба гасити ці іскри водою — молитвою й устремлінням душі до Бога».

Подвижництво і настанови

Преподобний Пимен був суворим постником і не приймав їжі по тижню й більше. Але іншим радив їсти щодня, проте без пересичення. Про одного інока, який дозволяв собі їсти лише на сьомий день і гнівався на брата, преподобний сказав: «Навчився постити по шість днів, а від гніву не може утриматися й одного дня».

На питання, що краще — говорити чи мовчати, старець сказав: «Хто говорить ради Бога — добре робить, і хто мовчить ради Бога — теж добре чинить».   І ще: «Буває, що людина здається мовчазною, але якщо серце її осуджує інших, то вона говорить завжди. А є такі, що весь день говорять язиком, але всередині себе зберігають мовчання, бо нікого не осуджують».

Преподобний говорив: «Людині необхідно дотримуватися трьох головних правил: боятися Бога, часто молитися й чинити добро людям».   «Злоба ніколи не знищить злоби. Якщо хтось зробив тобі зло — зроби йому добро, і твоє добро переможе його злобу».

Смирення і кончина

Одного разу, коли преподобний із учнями прийшов у пустелю, йому стало відомо, що старець, який там жив, заздрить йому. Щоб перемогти злобу, Пимен прийшов до нього з братами, принісши їжу. Старець не вийшов. Тоді Пимен сказав: «Ми не підемо звідси, поки не сподобимося бачити й поклонитися святому старцю».   І стояв на сонячному зноєві біля дверей його келії. Бачачи терпіння й незлобність Пимена, старець прийняв його з любов’ю й сказав: «Справедливо, що я чув про вас, але бачу у вас добрі діла у сто разів більші».

Преподобний мав таке велике смирення, що часто зі зітханням говорив: «Я буду кинутий на те місце, куди буде кинутий сатана!»

Преподобний Пимен помер у віці 110 років, близько 450 року. Незабаром після кончини він був визнаний святим угодником Божим і отримав найменування Великий — на знак великого смиренномудрія, скромності, правдивості й самовідданого служіння Богові.