Сергій
Радонезький ігумен
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Найвеличніший руський подвижник XIV століття, «ігумен землі Руської». Заснував знамениту Троїце-Сергієву лавру, де відродив суворий спільножитний статут чернецтва. Був духовним лідером свого часу, примирював ворогуючих князів та благословив князя Дмитрія Донського на вирішальну Куликовську битву, передбачивши перемогу.
Явлення Божої Матері преподобному Сергію Радонезькому
Одного разу, глибокої ночі, преподобний Сергій (1314–1392) читав акафіст Божій Матері. Завершивши звичайне правило, він сів трохи відпочити, але раптом сказав своєму келійнику, преподобному Михею (†6 травня 1385): «Бодрствуй, чадо, ми будемо мати чудове відвідання».
Ледве він вимовив ці слова, як почувся голос: «Пречиста гряде». Преподобний Сергій поспішив із келії в сіни, і раптом його осяяло яскраве світло, сильніше від сонячного. Він побачив Божу Матір у невимовній славі, яку супроводжували апостоли Петро й Іоанн. Не в силах витримати сяйва, преподобний благоговійно схилився перед Нею. Богородиця сказала:
«Не бійся, Мій обранче! Я прийшла відвідати тебе. Не скорби більше про учнів своїх і про це місце. Молитва твоя почута. Віднині житіє твоє буде в усьому багате, і не тільки за життя твого, але й після відходу твого до Бога Я не відступлю від цієї обителі, подаючи їй усе потрібне й покриваючи її у всіх потребах».
Промовивши це, Божа Матір стала невидимою. Довго преподобний Сергій перебував у невимовному захопленні. Прийшовши до себе, він підняв преподобного Михея. Той, тремтячи, запитав: «Отче, що це було за чудесне видіння? Від жаху душа моя мало не розлучилася з тілом!» Але Сергій мовчав; лише його світле обличчя свідчило про духовну радість. Нарешті він промовив: «Погоди трохи, поки дух мій заспокоїться від чудного видіння».
Згодом преподобний покликав двох учнів — преподобних Ісаакія та Симона — і повідомив їм про спільну радість і надію. Всі разом вони звершили молебний спів Божій Матері. Решту ночі Сергій провів без сну, роздумуючи про Божественне видіння.
Явлення Божої Матері в келії преподобного Сергія (на місці нинішньої Серапіонової палати) відбулося в одну з п’ятниць Різдвяного посту 1385 року. Пам’ять про це відвідання й обітницю Богородиці свято зберігалася учнями преподобного.
Почитання явлення
5 липня 1422 року були знайдені мощі преподобного Сергія, і незабаром на його гробі поставили ікону явлення Божої Матері. Вона шанувалася як велика святиня.
У 1446 році великий князь Василій Васильович, захоплений у Троїцькому монастирі, взяв цю ікону й зустрів із нею князя Іоанна, нагадуючи про братську клятву не чинити зла.
Ікону явлення Божої Матері відтворювали в різьбі та живописі. Вона супроводжувала царя Іоанна Грозного в казанському поході (1552), царя Олексія Михайловича — у польському поході (1657), брала участь у війнах зі шведами (1703), у Вітчизняній війні 1812 року, у російсько-японській війні 1905 року та навіть у Першій світовій війні.
Храм і богослужіння
Над гробом преподобного Михея була збудована церква на честь явлення Пресвятої Богородиці преподобному Сергію. Її освятили 10 грудня 1734 року, а відновили 27 вересня 1841 року митрополитом Філаретом. Він сказав:
«Праведно було пам’ять цього благодатного явлення вшанувати освяченим храмом, хоча вся обитель є пам’ятником цього чудного відвідання. Бо вся її доля у віках є виконанням обітниці Небесної Посетительки: “Не відступлю від цього місця”».
На згадку про явлення Божої Матері в Троїцькому соборі Лаври щоп’ятниці читається акафіст, а особлива служба звершується 24 серпня, на другий день після віддання свята Успіння.