Собор мучеників Холмських і Підляських

Холмська і Підляшська земля, яка прийняла святу віру тисячу років тому, неодноразово переживала драматичні й трагічні періоди історії, проте завжди залишалася вона вірною Христу і Святої Церкви. Завдяки заступництву Богородиці, Яка «чудотворну ікону Свою православним предкам нашим на горі Холмської дарувала», берегла вона спадщину Київського Православ’я, після випробувань і темряви повертаючись до світла Православної віри. Часом особливих випробувань став для Холмщини та Підляшшя ХХ ст., Коли кров мучеників знову зросила цю землю.

Свідок тих подій – Холмський і Підляшський владика Іларіон (Огієнко) – у своєму посланні у Свято Зішестя Святого Духа 1944 р. писав: «Переживаємо страшні й трагічні події, які ріками крові заливають мученицьку Холмсько-Підляшську землю. Останні дні принесли багатьом вінець мучеництва, вищої відданості Богові і ближнім .. Православна Церква Холмщини і Підляшшя, тоді майже повністю знищена, дала світові нових мучеників і сповідників, чия кров є нині фундаментом її оновлення. Глибоко вірю, що багато із закатованих священнослужителів моєї єпархії будуть зараховані нашою Церквою до лику святих».

Новомученики Холмські і Підляшські, зберігши віру, надію і любов, зі смиренням і молитвою віддали Христу найцінніше – своє життя. Ми зберегли пам’ять про їх мучеництво. Рішення про долучення мучеників Холмських і Підляшських XX століття до лику святих Священний Собор Єпископів Польської Православної Церкви прийняв 20 березня 2003 року в Любліні. Урочисте прославлення, очолене Першоєрархом Церкви митрополитом Варшавським і всієї Польщі Савою, відбулося 7-8 червня 2003 року в в Холмському Іоано-Богословському кафедральному соборі. За всю історію автокефальної Православної Церкви в Польщі це стало другою канонізацією святих, які жили і діяли під час автокефального буття цієї Православної Церкви.