Сповідниця Фамарь (Марджанова), ігуменя

Схимонахиня Фамарь, у світі княжна Тамара Олександрівна Марджанова, народилася наприкінці шістдесятих років минулого століття в багатій грузинській родині. Отримала хороше виховання та освіту. У родині князів Марджанових атмосфера була більш світською, ніж церковною. Батько Тамари Олександрівни помер, коли вона була маленькою, а мати — у двадцять років. Тамара мала великі музичні здібності і готувалася до вступу до Петербурзької консерваторії, коли її доля змінилася. Після смерті матері, влітку, вона з сестрою та молодшими братами гостювала у тітки в місті Сигні, неподалік жіночого монастиря на честь св. Ніни в Бодбе. Одного разу молодь поїхала подивитися на новий Бодбейський монастир. Там, на службі, княжна Тамара була вражена духовною атмосферою і вирішила віддати своє життя Богові, стати монахинею. Вона підійшла до ігумені Ювеналії і висловила своє бажання. Двоюрідний брат Тамари, підслухавши розмову, розповів родичам, і вони почали насміхатися. Незважаючи на вмовляння, Тамара не змінила свого рішення. Родичі намагалися відволікти її, вивозячи до Тифліса, але врешті-решт вона залишила дім і поїхала до монастиря, де ігуменя Ювеналія прийняла її. Тамара була пострижена в рясофор, а потім у мантію з ім'ям Ювеналія. У 1902 році ігуменя Ювеналія-старша була переведена до Москви, а Ювеналія-молодша стала ігуменією Бодбейського монастиря. Вона дуже любила свій монастир, але незабаром зіткнулася з труднощами. У 1905 році революційно налаштовані горці гнобили грузинських селян, і ігуменя Ювеналія брала їх під захист. Революціонери погрожували їй, і врешті-решт її перевели до Москви, де вона стала настоятельницею Покровської громади. Там вона зблизилася з Великою княгинею Єлизаветою Федорівною. Бажаючи усамітнитися, вона поїхала до Серафимо-Понетаївського монастиря, де отримала повеління від Божої Матері створити новий скит. З благословення старців вона заснувала Серафимо-Знаменський скит, який був освячений 29 вересня 1912 року. Скит просуществував дванадцять років і був закритий більшовиками в 1924 році. Тамара з сестрами оселилася в Перкушкові, де продовжила своє духовне життя. У 1931 році її заарештували і відправили в Сибір, де вона провела три роки в засланні. Після заслання вона повернулася до Москви, але її здоров'я погіршилося. Померла 10/23 червня 1936 року. Поховали її на Введенських горах у Москві, де її могила збереглася і до сьогодні.