Стефан
апостол від 70-ти, архідиякон, першомученик
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Святий Стефан походив з євреїв, які жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Такі євреї називалися елліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, яка домінувала в Римській імперії. Після зходження Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла потреба піклуватися про сиріт, вдів та бідних взагалі, які прийняли хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сімох гідних чоловіків для опіки нужденних. Посвятивши цих сімох людей у диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою та даром слова молодий Стефан, званий архідияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, крім допомоги бідним, почали брати найближчу участь у молитвах та богослужіннях.
Стефан проповідував у Єрусалимі слово Боже, підкріплюючи істинність своїх слів знаменами та чудесами. Успіх його був дуже великий, і це порушило проти нього ненависть ревнителів закону Мойсея фарисеїв. Вони схопили його і спричинили синедріон — найвище судилище у євреїв. Тут фарисеї представили фальшивих свідків, які стверджували, що він у своїх проповідях ображає Бога і пророка Мойсея. На своє виправдання святий Стефан виклав перед синедріоном історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди чинили опір Богові і вбивали посланих Ним пророків. Члени синедріону, слухаючи його, все більше розгорялися гнівом.
У цей час Стефан побачив, як над ним розкрилося Небо, і він вигукнув: «Я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога» (Дії 7, 56). Почувши це, члени синедріону розлютилися. Затикаючи свої вуха, вони кинулися на Стефана і потягли його до міста. Тут, як закон наказував, свідки, які перші звинуватили Стефана, першими почали побивати його камінням. При цьому був присутній юнак, ім'ям Савл, якому було доручено стерегти одяг побиваючих камінням. Він схвалював убивство Стефана. Падаючи під градом каміння, Стефан вигукнув: «Господи Ісусе! Не зроби їм гріха цього і прийми дух мій». Подію цю і промову Стефана в синедріоні описав Євангеліст Лука у книзі Дій Апостолів, розділи 6–8.
Так архідиякон Стефан став першим мучеником за Христа у 34 році після Р.X. Після цього почалося в Єрусалимі переслідування християн, від якого вони змушені були тікати в різні частини Святої Землі та сусідні країни. Так християнська віра стала поширюватися у різних частинах Римської імперії. Кров першомученика Стефана не пролилася даремно. Незабаром Савл, який схвалював це вбивство, увірував, хрестився і став знаменитим Павлом — одним із найуспішніших проповідників євангелії. Через багато років Павло, відвідавши Єрусалим, був також схоплений розлюченим натовпом іудеїв, які хотіли побити його камінням. У своїй бесіді з ними він згадав про безневинну смерть Стефана і про свою участь у ній (Дії 22).
Стефан апостол от 70-ти, архидиакон, первомученик: Перенесение из Иерусалима в Константинополь мощей святого первомученика архидиакона Стефана
Первомученик и архидиакон Стефан
Перенесение из Иерусалима в Константинополь мощей святого первомученика архидиакона Стефана было около 428 года. После того, как святой первомученик архидиакон Стефан был побит иудеями камнями, святое тело его бросили без погребения на съедение зверям и птицам. Однако на вторую ночь знаменитый иудейский законоучитель Гамалиил, начавший склоняться к вере в Иисуса Христа как в Мессию и защитивший апостолов в синедрионе (Деян. 5, 34-40), послал преданных ему людей взять тело первомученика. Гамалиил предал его погребению на своей земле, в пещере, недалеко от Иерусалима. Когда скончался тайный ученик Господа, Никодим, приходивший к Нему ночью (Ин. 3, 1-21; 7, 50-52; 19, 38-42), Гамалиил также похоронил его близ гроба архидиакона Стефана. Затем и сам Гамалиил, принявший святое Крещение вместе со своим сыном Авивом, был погребен при гробе первомученика Стефана и святого Никодима. В 415 году мощи святых были чудесным образом обретены и торжественно перенесены в Иерусалим архиепископом Иоанном вместе с епископами Елевферием Севастийским и Елевферием Иерихонским. С того времени от мощей начали совершаться исцеления.
Впоследствии, при святом благоверном царе Феодосии Младшем (408-450), мощи святого первомученика Стефана были перевезены из Иерусалима в Константинополь и положены в церкви в честь святого диакона Лаврентия, а по создании храма в честь первомученика Стефана перенесены туда 2 августа. Десница первомученика хранится в Серапионовой палате Троице-Сергиевой Лавры.