Стефан
апостол від 70-ти, архідиякон, першомученик
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Святий Стефан походив з євреїв, які жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Такі євреї називалися елліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, яка домінувала в Римській імперії. Після зходження Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла потреба піклуватися про сиріт, вдів та бідних взагалі, які прийняли хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сімох гідних чоловіків для опіки нужденних. Посвятивши цих сімох людей у диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою та даром слова молодий Стефан, званий архідияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, крім допомоги бідним, почали брати найближчу участь у молитвах та богослужіннях.
Стефан проповідував у Єрусалимі слово Боже, підкріплюючи істинність своїх слів знаменами та чудесами. Успіх його був дуже великий, і це порушило проти нього ненависть ревнителів закону Мойсея фарисеїв. Вони схопили його і спричинили синедріон — найвище судилище у євреїв. Тут фарисеї представили фальшивих свідків, які стверджували, що він у своїх проповідях ображає Бога і пророка Мойсея. На своє виправдання святий Стефан виклав перед синедріоном історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди чинили опір Богові і вбивали посланих Ним пророків. Члени синедріону, слухаючи його, все більше розгорялися гнівом.
У цей час Стефан побачив, як над ним розкрилося Небо, і він вигукнув: «Я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога» (Дії 7, 56). Почувши це, члени синедріону розлютилися. Затикаючи свої вуха, вони кинулися на Стефана і потягли його до міста. Тут, як закон наказував, свідки, які перші звинуватили Стефана, першими почали побивати його камінням. При цьому був присутній юнак, ім'ям Савл, якому було доручено стерегти одяг побиваючих камінням. Він схвалював убивство Стефана. Падаючи під градом каміння, Стефан вигукнув: «Господи Ісусе! Не зроби їм гріха цього і прийми дух мій». Подію цю і промову Стефана в синедріоні описав Євангеліст Лука у книзі Дій Апостолів, розділи 6–8.
Так архідиякон Стефан став першим мучеником за Христа у 34 році після Р.X. Після цього почалося в Єрусалимі переслідування християн, від якого вони змушені були тікати в різні частини Святої Землі та сусідні країни. Так християнська віра стала поширюватися у різних частинах Римської імперії. Кров першомученика Стефана не пролилася даремно. Незабаром Савл, який схвалював це вбивство, увірував, хрестився і став знаменитим Павлом — одним із найуспішніших проповідників євангелії. Через багато років Павло, відвідавши Єрусалим, був також схоплений розлюченим натовпом іудеїв, які хотіли побити його камінням. У своїй бесіді з ними він згадав про безневинну смерть Стефана і про свою участь у ній (Дії 22).
Святий первомученик і архидиякон Стефан
Святий Стефан походив із євреїв, що жили поза Святою Землею. Таких євреїв називали елліністами, бо на них відчувався вплив грецької культури, яка панувала в Римській імперії.
Після зішестя Святого Духа на апостолів Церква швидко зростала, і виникла потреба піклуватися про сиріт, вдів і бідних, що прийняли хрещення. Апостоли запропонували християнам вибрати сім достойних мужів для опіки нужденних. Посвятивши їх у діакони (тобто служителі, помічники), апостоли зробили їх своїми найближчими співробітниками. Серед них особливо виділявся молодий Стефан, названий архидияконом, тобто першим серед діаконів.
Проповідь і мучеництво
Стефан проповідував у Єрусалимі слово Боже, підтверджуючи його чудесами. Його успіх викликав ненависть фарисеїв. Вони схопили його й привели в синедріон. Там виступили лжесвідки, які звинувачували його в хулі на Бога і Мойсея.
У своєму захисті Стефан виклав історію єврейського народу, показуючи, як вони противилися Богу й убивали пророків. Члени синедріону розпалювалися гнівом.
У цей час Стефан побачив відкрите Небо й вигукнув: «Я бачу небеса відкриті й Сина Людського, що стоїть праворуч Бога» (Діян. 7:56).
Почувши це, вони в люті вивели його за місто й почали побивати камінням. Серед присутніх був юнак Савл, який стеріг одяг тих, що побивали Стефана, і схвалював його смерть.
Падаючи під градом каміння, Стефан молився: «Господи Ісусе! Не вмени їм цього гріха й прийми дух мій».
Так архидиякон Стефан став першим мучеником за Христа у 34 році після Р.Х.
Наслідки його мучеництва
Після смерті Стефана почалося переслідування християн у Єрусалимі, і вони змушені були розсіятися по різних землях, несучи віру Христову.
Кров первомученика не пролилася марно: юнак Савл, який схвалював його смерть, згодом увірував, прийняв хрещення й став апостолом Павлом, одним із найуспішніших проповідників Євангелія.