Симеон
Стовпник, Дивногорець, Молодший пресвітер
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Його слід відрізняти від преподобного Симеона Стовпника (+ 459 р.; пам'ять 1/15 вересня), який подвизався також на околицях Антіохії Сирійської.
Народився святий у 512 р. в Антіохії Сирійській, був випитаний матір'ю через молитву до св. Іоанну Предтечі з обіцянкою присвятити сина Богові. З дитинства відрізнявся суворим постом. Вже в дитинстві преподобному Симеону кілька разів був Господь, передбачаючи йому майбутні подвиги та нагороду за них.
Шість років святий пішов на одну пустельну гору, а потім оселився в обителі преподобного Іоанна Столпника, поблизу Селевкії Сирійської, де зійшов на стовп. За найсуворіші та вищеприродні подвиги посту та чування він удостоївся особливої благодаті Божої та дару зцілення недуг.
На 22-му році життя за одкровенням перейшов на Дивну гору, де заснував монастир. Досягнувши високого ступеня чернечої досконалості, подвижник сотворив безліч чудес, прозрівав таємне, удостоївся видіння Господа та бесіди з Ним.
Так, він передбачив взяття Антіохії Хозроєм I і землетрус у ній, зцілюючи різні недуги і навіть воскресив мертвих; закликанням його імені звільнялися полонені персами антиохійці; по молитві преподобного протягом трьох років не збідніла пшениця в монастирській житниці, незважаючи на те, що її брали у великій кількості для проживання багатьох прибульців. Провівши на стовпі 68 років, преподобний Симеон помер 596 р.
Преподобний Симеон Стовпник
Преподобний Симеон Стовпник народився в каппадокійському селищі Сісан у родині християн Сусотіона і Марфи. З 13 років він пас отцівських овець, виконуючи це послухання добросовісно й з любов’ю. Одного разу, почувши в церкві євангельські заповіді блаженств, він був глибоко потрясений і звернувся до старця, який пояснив йому їхній зміст. Це остаточно утвердило юнака в рішенні йти шляхом Євангелія. Не заходячи додому, Симеон пішов у найближчий монастир і після наполегливих прохань був прийнятий у братію. У 18 років він прийняв чернечий постриг і віддався подвигам суворого посту й безперервної молитви.
Його ревність була настільки велика, що настоятель запропонував йому або пом’якшити подвиги, або залишити обитель. Тоді Симеон оселився на дні висохлого колодязя. Згодом, за видінням ангелів, його повернули до монастиря, але він невдовзі знову пішов у печеру біля села Галанісса, де прожив три роки. Під час Великого посту він повністю утримувався від їжі й пиття, двадцять днів молячись стоячи, а двадцять — сидячи.
Подвиг на стовпі
Щоб уникнути слави й зберегти самітність, Симеон обрав новий вид подвигу — він збудував стовп заввишки 4 метри й оселився на ньому в келії. Згодом висота стовпа досягла 40 ліктів. Навколо була поставлена подвійна огорожа, щоб стримувати натовпи народу. Жінок не допускали навіть до огорожі; так само не зміг побачити його й мати, яка померла біля стовпа. Симеон благоговійно простився з нею вже після смерті.
Антіохійський патріарх Домнін II (441–448) відвідав преподобного, звершив на стовпі літургію й причастив його. Подвижники пустелі послали до нього випробувачів, які наказали зійти зі стовпа. Симеон проявив повне послухання, і тоді його благословили на продовження подвигу.
Кончина і пам’ять
Преподобний Симеон прожив у подвигах 80 років, із яких 47 років простояв на стовпі. Господь дарував йому апостольське служіння — багато язичників прийняли хрещення, бачачи його стійкість і силу.
Його учень Антоній, помітивши, що наставник три дні не показувався народу, піднявся на стовп і знайшов його мертве тіло, схилене в молитві (+459). Поховання звершив Антіохійський патріарх Мартирій (456–468) при великому зібранні духовенства й народу. На місці подвигів Антоній заснував монастир, який отримав особливе благословення преподобного Симеона.