Тихін
Мединський, Калузький прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Тихон Мединський, Калузький чудотворець, жив у XV столітті. Припускають, що він був родом із «матері міст руських» — Києва.
У юності він прийшов до Москви і прийняв чернечий постриг, за переказами, у Чудовому монастирі. Через деякий час, через любов до усамітнення, він віддалився у пустинне місце за 17 верст від міста Калуги і за 15 верст від міста Медині, назви яких пізніше стали частиною його імені. Місце, обране святим, знаходилося на правому березі невеликої річки Вепрейки, яка п’ятьма верстами південніше впадає в р. Угру.
В останні роки життя преподобного неподалік від місця його подвигів відбулося знамените «стояння на Угрі» (1480 р.), що поклало край татарському ігу на Русі.
Подвижник оселився в дрімучому лісі, у дуплі велетенського дуба, який простояв після кончини святого ще майже чотири століття. На початку 1830-х років дуб був зламаний грозою, а в 1838 році ігумен заснованої преподобним обителі Геронтій влаштував над збереженим могутнім остовом каплицю.
Їжею преподобному служили «трави саморослі» (дикорослі), а питтям — вода з цілющого колодязя, викопаного ним самим біля витоку Вепрейки і досі іменованого «кладезем преподобного Тихона». Звістка про святе життя подвижника привернула до нього учнів. Навколо нього поступово стали збиратися братія. Власник тих місць князь Василь Ярославич (онук Володимира Хороброго) під час полювання виявив житло святого. Він наказав преподобному негайно віддалитися з його вотчин. Образивши відлюдника, князь замахнувся на нього батогом. Піднята на святого рука вмить оніміла і залишилася нерухомою. Врозумлений карою Божою, князь розкаявся і просив у ченця прощення. Отримавши за молитвою святого зцілення, він став благати пустинножителя назавжди залишитися в його землі і влаштувати тут обитель для своїх учнів, обіцяючи щедро постачати її всім необхідним.
Преподобний Тихон заснував пустинь, поставивши в ній перший дерев’яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Він став першим ігуменом монастиря і керував братією зі смиренномудрістю, лагідністю та незлобивістю. Святий ігумен годував голодних, напоював спраглих, приймав подорожніх, заступався за скривджених. Преподобний Тихон мав дар сліз і відзначався мовчазністю.
За давнім монастирським переказом, преподобний Тихон упокоївся в 1492 році в глибокій старості, прийнявши незадовго до кончини велику схиму.
Преподобний Тихон Мединський, Калузький
У юності він прийняв чернечий постриг в одній із московських обителей, але через любов до усамітнення відійшов у глухе місце поблизу Малоярославця. Подвизався в глибині дрімучого лісу, на березі річки Вепрейки, у дуплі старого дуба.
Одного разу під час полювання князь Василій Ярославич (онука Володимира Хороброго) зустрів преподобного Тихона й у гніві наказав йому негайно покинути його володіння, навіть замахнувся на святого батогом. Але рука князя одразу заніміла. Усвідомивши покарання, князь розкаявся й попросив прощення. За молитвою святого Тихона він отримав зцілення.
Князь благав преподобного залишитися назавжди у його землях і заснувати обитель, обіцяючи забезпечувати її всім необхідним. Тихон заснував монастир на честь Успіння Пресвятої Богородиці, де був настоятелем до глибокої старості.
Преподобний Тихон упокоївся у 1492 році, прийнявши велику схиму. Його тіло поховали в соборному храмі заснованої ним обителі. Пам’ять святого була встановлена на Соборі 1584 року.
Учні і спадщина
Серед учнів преподобного особливо прославився святістю життя Никифор Калузький, якого вважають наступником Тихона в управлінні обителлю.
Преподобний Никифор зображався на іконах разом з іншими калузькими святими:
- Пафнутій Боровський (пам’ять 1 травня)
- Тихон Калузький
- Лаврентій Калузький (пам’ять 10 серпня)