Тихін
Задонський єп., Воронезький
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Блискучий богослов і духовний письменник XVIII століття. Через погіршення здоров'я рано залишив Воронезьку кафедру і усамітнився в Задонському монастирі. Вражав сучасників своїм смиренням: він сам працював на городі, рубав дрова і роздавав свою пенсію бідним. Його глибокі праці, такі як «Про істинне християнство», формували духовність цілих поколінь.
Святитель Тихон Задонський, єпископ Воронезький
У миру Тимофій, народився у 1724 році в селі Короцьке Новгородської єпархії в сім’ї дячка Савелія Кирилова. (Нове прізвище — Соколов було дане йому пізніше начальством Новгородської семінарії). З раннього дитинства після смерті батька він жив у такій нужді, що мати мало не віддала його на виховання сусідові‑ямщику, бо годувати сім’ю було нічим. Харчуючись лише чорним хлібом і то дуже стримано, хлопчик наймався до багатих городників копати грядки.
У тринадцять років він був відданий до духовного училища при Новгородському архієрейському домі, а в 1740 році прийнятий на казенне утримання в новостворену Новгородську семінарію. Юнак навчався відмінно й після закінчення семінарії у 1754 році залишений у ній викладачем — спершу грецької мови, потім риторики й філософії.
У 1758 році він прийняв постриг з ім’ям Тихон. Того ж року його призначили префектом семінарії. У 1759 році переведений до Твері з возведенням у сан архімандрита Желтікова монастиря, а згодом визначений ректором Тверської семінарії й одночасно настоятелем Отрочого монастиря.
13 травня 1761 року він був хіротонізований у єпископа Кексгольмського і Ладозького (вікарія Новгородської єпархії). Посвячення було промислительним: при виборі Новгородського вікарія на Пасху з восьми жеребів тричі витягувалося його ім’я.
У 1763 році святителя перевели на Воронезьку кафедру.
Єпископське служіння
Протягом чотирьох з половиною років він керував Воронезькою єпархією, постійно наставляючи її своєю життям і численними пастирськими творами:
- «Про сім Святих Таїнств»
- «Додаток до священницької посади»
- «Про таїнство Покаяння»
- «Інструкція про звершення шлюбів»
Особливо він вимагав, щоб кожен священнослужитель мав Новий Завіт і щоденно його читав. У «Окружному посланні» закликав пастирів до благоговійного звершення таїнств, богомислення й братолюбства.
У Воронежі святитель викорінив язичницький звичай святкування на честь Ярила, відкрив місіонерську комісію серед донських козаків, а у 1765 році перетворив слов’яно‑латинську школу на духовну семінарію.
Через слабке здоров’я у 1767 році він залишив кафедру й відійшов у Толшевський монастир, а з 1769 року оселився в Богородицькому монастирі міста Задонська.
Подвижництво і твори
У Задонську святитель став великим учителем християнського життя. Він написав:
- «Скарб духовний, від світу зібраний» (1770)
- «Про істинне християнство» (1776)
Він жив у простоті: спав на соломі, накриваючись овчинним тулупом, усю пенсію й дари віддавав бідним.
Прозріння і кончина
За три роки до кончини він щодня молився: «Скажи мені, Господи, кончину мою».
Святитель Тихон скінчив у неділю 13 серпня 1783 року, на 59‑му році життя. Прославлення святителя відбулося також у неділю — 13 серпня 1861 року.